Діксонієві

Природний ареал розповсюдження цих рослин охоплює субтропічні та тропічні регіони Південної півкулі. Найбільші популяції зустрічаються в Австралії, Новій Зеландії та на островах Тихого океану. У культурі ці види вирощуються переважно в оранжереях, ботанічних садах та спеціалізованих теплицях, де створюється мікроклімат, близький до їх природного середовища.

Головною ботанічною рисою представників родини є стовбур, який складається з численних щільно сплетених додаткових коренів. На верхівці стовбура розташована розетка великих, розсічених вай, які можуть сягати значних розмірів, забезпечуючи рослині витончений декоративний вигляд.

Агротехніка вирощування діксонієвих вимагає особливої уваги до вологості повітря та якості ґрунту. Рослини потребують постійного зволоження як ґрунтосуміші, так і самого стовбура, через який також відбувається живлення. Важливо уникати прямого сонячного проміння, надаючи перевагу розсіяному світлу, та підтримувати стабільну температуру в межах 15–22 градусів Цельсія.

У господарській діяльності діксонієві використовуються виключно як декоративні культури для озеленення великих приміщень. До типових проблем, з якими стикаються агрономи при догляді за цією культурою, відносяться:

• Кореневі гнилі, що виникають через перезволоження субстрату.
• Шкідники: борошнистий червець, павутинний кліщ, щитівка.
• Пошкодження вай при зниженні вологості повітря нижче критичного рівня.