Перикома

Ареал походження виду охоплює посушливі гірські райони Північної Америки, де рослина сформувала стійкість до тривалих періодів відсутності опадів та значних перепадів температури.

Для успішного вирощування культури необхідно підбирати ділянки з легким, добре дренованим ґрунтом. Рослина зовсім не витримує важких, глинистих ґрунтів, у яких застоюється вода, що призводить до загнивання коренів.

Вимоги до освітлення є досить високими: перикома найкраще почувається на відкритих сонячних місцях. Повне сонце сприяє компактному росту куща та рясному цвітінню протягом літнього сезону.

Рослина демонструє відмінну стійкість до вітрів та посухи, тому її часто використовують у проектах, що спрямовані на створення ландшафтів, які потребують мінімального втручання людини.

Серед основних загроз для перикоми виділяють грибкові інфекції кореневої системи, які активуються при надмірному зволоженні субстрату.

Рослина може бути схильна до пошкоджень попелицею, особливо у періоди посухи, коли імунітет рослини дещо послаблюється.

Борошниста роса може з'являтися на листі в умовах високої вологості повітря або при занадто густій посадці, що перешкоджає провітрюванню.

Павутинні кліщі можуть з'являтися на кущах у спекотні періоди, тому важливо проводити регулярний огляд надземної частини рослини.

Профілактика хвороб полягає у дотриманні правильної відстані між рослинами під час посадки та униканні перезволоження ґрунту.