Антоцеротові

Ці рослини поширені по всьому світу, від тропічних лісів до помірних широт. Вони обирають для життя вологі та багаті на поживні речовини місця, часто з'являючись як бур'яни на полях після інтенсивного обробітку, якщо вологість ґрунту залишається достатньо високою протягом тривалого часу.

Ботанічно Anthocerotaceae виділяються своїм таломом, який має розеткоподібну форму. Їхня головна відмінність від інших мохоподібних полягає в будові спорогону, що має подовжену форму і здатний до тривалого росту за рахунок базальної меристеми. Усередині клітин талому часто присутні спеціалізовані органели — піреноїди.

Для успішного розвитку антоцеротовим потрібен стабільний гідрологічний режим та достатнє освітлення. Важливим аспектом їх агробіології є наявність симбіозу з ціанобактеріями, які фіксують азот. Цей процес дозволяє рослинам виживати на бідних ґрунтах, сприяючи накопиченню органічних речовин та біологічно доступного азоту.

• здатність до фіксації азоту в симбіозі з Nostoc;
• стійкість до конкуренції на порушених субстратах;
• висока чутливість до хімічних пестицидів та гербіцидів.

В агротехнічному контексті ці рослини виступають природними індикаторами надмірної вологості ґрунту або порушення дренажних систем. Вони рідко уражаються шкідниками через особливості свого хімічного складу, проте їх розмноження сильно залежить від наявності води на поверхні ґрунту, що обмежує їх поширення посушливими періодами.