Лжеорхіс

Ареал поширення охоплює гірські райони Європи та субарктичні зони Північної півкулі. Рослина віддає перевагу вологим лукам, вересовищам та ділянкам з невеликою кількістю інших трав, що дозволяє їй отримувати достатньо світла.

Основним екологічним фактором для розвитку є наявність симбіозу з мікоризними грибами в ґрунті. Без цього симбіозу насіння лжеорхісу не здатне прорости, що значно ускладнює його штучне розведення.

Вид пред’являє високі вимоги до чистоти середовища. Він вкрай негативно реагує на будь-які хімічні добрива, що вносяться на навколишні сільськогосподарські угіддя, оскільки це змінює склад ґрунтової мікрофлори.

Культура не використовується в сільському господарстві через складність вирощування та відсутність господарської цінності. Натомість вона має важливе наукове значення як індикатор стану екосистем.

Серед головних загроз для лжеорхісу — інтенсивне освоєння земель під пасовища та сіножаті. Надмірне витоптування тваринами призводить до загибелі тендітних надземних частин рослини.

Зміна рівня ґрунтових вод та осушення болотистих місцевостей є критичними факторами, що призводять до повного зникнення популяцій на певних територіях.