Дракея

Ботанічна особливість культури полягає у наявності специфічного листа та квітконоса, на якому розташована єдина квітка. Будова квітки нагадує молоток, що дозволяє залучати певних комах для запилення.

Рослина має надзвичайно складну біологію розвитку, яка повністю залежить від наявності мікоризних грибів у ґрунті. Без цього симбіозу насіння дракеї не здатне проростати в природних умовах.

Для нормального життєвого циклу культурі необхідна наявність чітко вираженого періоду спокою, під час якого наземна частина рослини гине, а в ґрунті залишається лише невеликий бульбоподібний корінь.

Спроби введення дракеї у культуру стикаються з неможливістю штучного відтворення грибкового симбіозу, що робить її виключно дикорослим об’єктом, який потребує суворої охорони.

Головною загрозою для виживання виду є втрата природних місць зростання через розвиток інфраструктури та сільськогосподарське використання земель.

Зникнення комах-запилювачів, які є спеціалізованими осами-тифідами, призводить до припинення статевого розмноження рослини та поступового згасання популяцій.

Надмірна вологість або порушення режиму літньої посухи можуть спричинити гниття бульб, що є смертельним для рослини, яка адаптована до сухого літнього спокою.

Конкуренція з боку інтродукованих бур'янів та інвазивних видів рослин обмежує простір для розвитку цього тендітного представника флори Австралії.

Хвороби, пов'язані з патогенними грибами ґрунту, активно вражають дракею при порушенні балансу мікробіоти, що призводить до загибелі цілих груп рослин.