Гематокок

Гематокок (Haematococcus pluvialis) — це одноклітинна прісноводна мікроводорость родини Haematococcaceae, що має унікальну здатність синтезувати каротиноїдний пігмент астаксантин. У промислових масштабах ця культура вирощується як основне джерело природного антиоксиданту.

Природний ареал розповсюдження включає невеликі прісні водойми по всьому світу. Виробниче культивування відбувається у закритих фотобіореакторах або спеціально обладнаних відкритих ставках, де створюються умови, ідентичні до тих, що викликають стресовий стан у клітин.

Біологічні особливості культури вимагають чіткого дотримання температурного режиму в межах 20–25°C. Важливо забезпечити інтенсивне освітлення та постійну циркуляцію середовища для уникнення седиментації клітин на дно реактора.

Технологія вирощування передбачає двостадійний процес. На першій стадії клітини активно розмножуються у «зеленій» фазі, споживаючи поживні речовини. На другій стадії створюються стресові умови, що змушує клітини інцистуватися та накопичувати червоний пігмент астаксантин.

Отриману біомасу після збору піддають сушінню та екстракції. Продукт активно використовується у фармакології як потужний антиоксидантний засіб, у косметології та як добавка до кормів для лососевих риб для надання їм природного кольору.

Головною загрозою для плантацій гематококу є зараження хижими простішими (інфузоріями, коловратками), які швидко споживають біомасу водоростей, зводячи врожайність до мінімуму.

Поява паразитичних грибів та вірусів, специфічних для даного виду, потребує регулярного моніторингу чистоти культурної рідини та застосування стерильних методів введення поживних розчинів.

Зміна рівня кислотності (pH) середовища за межі оптимальних значень призводить до стресу, який не пов'язаний із синтезом астаксантину, що негативно впливає на загальний стан популяції.

Недостатня інтенсивність перемішування може спричинити утворення мертвих зон у реакторах, де розвиваються анаеробні бактерії, що виділяють токсичні продукти.

Порушення світлового режиму провокує передчасний перехід у стадію цисти, що зупиняє розмноження і обмежує нарощування критичної маси водоростей.