Штрихувата мозаїка ячменю

З часом уражені ділянки листа набувають бурого кольору, що призводить до відмирання тканин та загального пригнічення рослинної маси.

Хворі рослини суттєво відстають у рості, набуваючи карликовості, що робить їх помітними на фоні здорових посівів у полі.

Колос ураженої рослини часто деформується, стає недорозвиненим, а квітки можуть виявляти ознаки стерильності, що веде до пустоколосості.

Спостерігається скручування та деформація нових листків, що негативно впливає на процес фотосинтезу та накопичення вегетативної маси.

Збудником є вірус штрихуватої мозаїки ячменю (Barley stripe mosaic virus, BSMV), який належить до родини Virgaviridae.

Вірусні частинки мають паличкоподібну форму та містять геном, представлений сегментованою РНК, що забезпечує високу здатність до мутацій.

Найбільш небезпечною властивістю збудника є його здатність передаватися через насіннєвий матеріал, забезпечуючи інфекції широке поширення.

Окрім насіння, вірус ефективно поширюється механічним шляхом при пошкодженні рослин під час обробітку або контакту листя між собою.

Збудник не стійкий у ґрунті, тому виживання вірусу в міжсезоння повністю залежить від зараженого насіння та рослинних решток.

Висока густота посівів сприяє швидшому перенесенню вірусних частинок від хворої рослини до здорової внаслідок постійного тертя листків.

Сприятливі погодні умови, такі як помірна температура та достатня вологість, посилюють прояв вірулентних симптомів на ранніх етапах розвитку.

Використання неперевіреного насіння з минулорічного урожаю, зібраного на хворих ділянках, є головним фактором розвитку епіфітотій.

Наявність у посівах злакових бур'янів може призводити до накопичення вірусу в зоні посіву та подальшого зараження культури через переносників.

Початок вегетаційного періоду, коли рослини знаходяться в фазі активного росту, є критичним періодом для проникнення вірусної інфекції.

Штрихувата мозаїка ячменю суттєво знижує врожайність зернових, що в умовах сильного ураження призводить до втрат до 50% зерна.

Зерно з уражених посівів стає дрібним та щуплим, що знижує його масу та якісні показники, необхідні для подальшої переробки.

Погіршуються технологічні властивості зерна, зокрема знижується енергія проростання, що робить його непридатним для насіннєвих цілей.

Рослини, ослаблені вірусом, стають легшою мішенню для бактеріальних та грибкових інфекцій, що додатково посилює негативний вплив на врожай.

Економічні збитки також включають витрати на заміну посівного матеріалу та проведення додаткових захисних заходів на уражених площах.

Основним заходом боротьби є використання здорового, вірусонегативного насіннєвого матеріалу, отриманого з господарств, вільних від цієї хвороби.

Важливо систематично проводити фітопатологічну експертизу посівів для вчасного виявлення та видалення хворих рослин до моменту масового поширення.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати ланцюг передачі вірусної інфекції, особливо якщо попередником були чутливі до вірусу культури.

Боротьба зі шкідниками, які можуть бути механічними переносниками вірусу, та знищення злакових бур'янів є критично важливими для профілактики.

• Використання стійких до вірусу сортів ячменю.
• Дотримання просторової ізоляції між полями.
• Дезінфекція сільськогосподарського інвентарю.