Столбур картоплі

Фитоплазмоз порушує фізіологічні процеси обміну речовин, спричиняючи накопичення крохмалю у листках та гальмування відтоку асимілятів до кореневої системи.

Головним переносником патогену в агроекосистемах є цикадка Hyalesthes obsoletus. Комаха набуває здатності до зараження після живлення на хворих рослинах.

Збудник зберігається в корінні багаторічних бур'янів, зокрема берізки польової, що забезпечує стабільність інфекційного циклу протягом багатьох років.

Передача хвороби відбувається трансмісивним шляхом через укуси комах або при вегетативному розмноженні зараженими бульбами, що мають прихований інфекційний початок.

Найхарактернішою ознакою є антоціанове забарвлення верхівки стебла та країв листків, що особливо помітно в період активного цвітіння картоплі.

Листя поступово стає дрібним, скручується у формі човника, набуває хлоротичного відтінку, а згодом відмирає, починаючи з нижнього ярусу рослини.

Спостерігається карликовість куща, надмірне галуження пазушних пагонів, що призводить до формування густого, але слабкого та виснаженого куща.

Уражені кущі мають деформовані квітки, пелюстки яких можуть набувати зеленого кольору або повністю редукуватися, унеможливлюючи природне запилення.

Бульби, сформовані хворими рослинами, часто мають дрібний розмір, ниткоподібну форму, а всередині можуть спостерігатися осередки некрозу судинної тканини.

Масове поширення столбуру відбувається у роки з високими температурами та тривалою посухою, що стимулює активність комах-переносників.

Висока щільність багаторічних бур'янів на полях створює сприятливі умови для накопичення та перезимівлі фітоплазми в агроценозах.

Міграція цикадок з дикорослих осередків на поля картоплі у фазі бутонізації зазвичай призводить до найбільш тяжких наслідків для майбутнього врожаю.

Порушення сівозміни, при якому картопля повертається на попереднє поле раніше встановленого терміну, сприяє накопиченню інфекції у ґрунті через рослинні рештки.

Використання неякісного посадкового матеріалу, взятого з інфікованих ділянок, є одним з головних чинників поширення хвороби на нові площі.

Хвороба завдає величезних збитків, оскільки уражені кущі практично втрачають здатність до утворення товарного врожаю належної якості.

Бульби з хворих рослин непридатні для використання на насіння, оскільки хвороба передається нащадкам і призводить до швидкого виродження сортів.

Під час зберігання хворі бульби можуть передчасно проростати, що значно погіршує їхню лежкість та товарний вигляд після виходу зі сховищ.

Загальна врожайність на уражених ділянках знижується в рази, що робить господарювання збитковим та потребує значних затрат на оновлення насіннєвого фонду.

Поширення столбуру ускладнює сертифікацію насіннєвої картоплі та обмежує експортні можливості господарств через карантинні вимоги.

Ефективна боротьба базується на комплексі агротехнічних та хімічних заходів, спрямованих на розрив циклу передачі інфекції між бур'янами та культурними рослинами.

Першочерговим завданням є повне знищення бур'янів, таких як берізка польова та осот, на полі та прилеглих до нього смугах протягом усього сезону.

Застосування інсектицидів системної дії проти імаго та личинок цикадок допомагає суттєво зменшити кількість комах, що передають патоген.

Проведення регулярних фітосанітарних інспекцій з видаленням хворих рослин (вибраковка) дозволяє мінімізувати подальше поширення фітоплазми в межах поля.

• Вибір стійких сортів картоплі.
• Дотримання просторової ізоляції від резерваторів.
• Використання елітного насіннєвого матеріалу.
• Систематична обробка країв полів гербіцидами.