Іржа сливи

Це облігатний паразит, що веде гетероційний спосіб життя, потребуючи проміжних господарів, якими часто виступають представники родини жовтецевих, зокрема анемони.

На листках сливи гриб утворює урединії та телінії, які відповідають за розповсюдження спор протягом усього вегетаційного періоду.

Зимує патоген головним чином у вигляді теліоспор на опалому листі, яке залишається в саду після завершення осіннього листопаду.

Розвиток гриба призводить до виснаження ресурсів рослини, оскільки паразит активно споживає поживні речовини клітин листка, порушуючи обмінні процеси.

Перші симптоми хвороби зазвичай стають помітними в середині літа, коли на верхній частині листків з'являються світло-жовті плями.

З нижнього боку листків на місці плям формуються опуклі подушечки іржаво-бурого кольору — це маси урединіоспор гриба.

При прогресуванні захворювання кількість спороношень стрімко зростає, вони можуть повністю покривати листову пластинку, зливаючись між собою.

Результатом сильного ураження є передчасне пожовтіння та інтенсивне опадання листя, що часто трапляється вже в серпні.

На уражених деревах спостерігається послаблення загального стану, деформація молодих пагонів та зниження інтенсивності росту.

Сприятливими умовами для масового розвитку інфекції є тепла погода з високою вологістю повітря та часті дощі в літній період.

Оптимальна температура для проростання спор становить від +18 до +25 градусів, при цьому вологість має вирішальне значення для проростання.

Загущені посадки, що перешкоджають нормальній вентиляції крони, значно прискорюють поширення іржі в межах одного саду.

Наявність у саду бур'янів та залишків листя, що не були прибрані, створює сприятливе середовище для зберігання та розповсюдження інфекції.

Порушення агротехніки, такі як відсутність обрізки та надмірне зволоження пристовбурних кіл, створюють додаткові ризики для зараження.

Головна шкода полягає у передчасному листопаді, що позбавляє дерево можливості накопичити достатньо енергії перед зимовим періодом.

Це суттєво знижує зимостійкість дерев, призводячи до підмерзання бруньок та пагонів навіть за помірних морозів.

Ураження іржею негативно впливає на врожай: плоди дрібнішають, втрачають цукристість, гірше достигають та втрачають товарний вигляд.

Систематичне ураження протягом декількох років призводить до виснаження сливи, зниження її імунітету та скорочення продуктивного життя дерева.

Втрати врожаю в епіфітотійні роки можуть сягати 40-50%, що робить хворобу однією з найбільш небезпечних для кісточкових культур.

• Обов'язкове збирання та спалювання опалого листя восени.
• Глибоке перекопування пристовбурних кіл для знищення джерела інфекції.
• Регулярне проріджування крони для забезпечення доступу повітря та світла.
• Профілактичне обприскування фунгіцидами на основі міді на початку сезону.
• Застосування системних фунгіцидів при перших ознаках появи плям на листках.