Раннє побуріння гороху

На листках гороху з'являється хлоротична мозаїка або плямистість, яка з часом переходить у некротичні ділянки. У деяких випадках краї листкових пластинок можуть скручуватися, що обмежує процес фотосинтезу.

При ураженні бобів спостерігається їх деформація та затримка розвитку насіння всередині стручка. Якість врожаю при цьому суттєво знижується через появу плям на поверхні бобів.

Коренева система уражених рослин часто виглядає недорозвиненою, що робить культуру вкрай чутливою до дефіциту вологи. У полі осередки зараження мають тенденцію до розширення разом із рухом техніки.

Поступове відмирання тканин рослини починається з верхніх ярусів і поширюється вниз, що дало назву хворобі. Без вчасної діагностики вірус може охопити до 80% площі посіву.

Збудником хвороби є вірус раннього побуріння гороху (Pea early browning virus, PEBV), що належить до роду Tobravirus. Це вірус з розділеним геномом, представленим одноланцюговою РНК.

Основним природним резервуаром та переносником патогену в ґрунті є вільноживучі нематоди з роду Trichodorus та Paratrichodorus. Вони живляться на коренях, передаючи вірусні частинки здоровим рослинам.

Вірус відрізняється високим ступенем стійкості у ґрунті, зберігаючись у тілах нематод-переносників протягом тривалого періоду часу. Це робить біологічну дезінфекцію ґрунту майже неможливою.

Крім гороху, вірус здатний уражати широкий спектр рослин-господарів, включаючи квасолю, люцерну та різні бур'яни. Це створює додаткові складнощі у сівозміні.

Механічна передача вірусу через інвентар або насіння також можлива, хоча ґрунтовий шлях через нематод є домінуючим у польовій епіфітотії.

Поширення вірусу напряму залежить від активності нематод-переносників, які віддають перевагу легким піщаним або супіщаним ґрунтам. Саме на таких ґрунтах фіксуються найбільш серйозні спалахи хвороби.

Оптимальні умови для розвитку нематод включають високу вологість ґрунту у весняний період. Після рясних дощів міграція переносників до коренів рослин прискорюється.

Температурний режим ґрунту відіграє вирішальну роль: помірно прохолодна весна сприяє більш ранньому прояву симптомів у сходів гороху. У спекотні літні періоди активність переносників може знижуватися.

Наявність бур'янів на полі забезпечує вірус поживним середовищем у періоди відсутності основної культури. Бур'яни виступають у ролі «зеленого містка» для збереження вірусу.

Зараження часто відбувається нерівномірно, осередками, що пов'язано з мікрорельєфом поля та ділянками підвищеного скупчення нематод у ґрунтовому горизонті.

Шкода від раннього побуріння гороху проявляється в першу чергу в різкому зниженні маси товарного зерна. Уражені рослини часто не формують повноцінних бобів, що веде до недобору врожаю.

Хвороба призводить до суттєвої втрати якості насіннєвого матеріалу, оскільки насіння з уражених бобів часто має низьку схожість та енергію проростання.

Через порушення фізіологічних процесів у стеблах та коренях рослини стають більш сприйнятливими до вторинних грибкових інфекцій. Це ускладнює фітосанітарну ситуацію на полі.

Економічні збитки складаються не лише з втрати врожаю, але й із витрат на боротьбу з нематодами та необхідність проведення дороговартісних меліоративних заходів.

На полях із високою зараженістю вірус робить вирощування гороху економічно недоцільним протягом декількох сезонів, що змушує фермерів змінювати структуру посівних площ.

Головним методом профілактики є дотримання сівозміни з виключенням вразливих культур протягом 4–5 років на ділянках, де було виявлено присутність нематод.

Важливо проводити ретельну боротьбу з бур'янами, які слугують резерваторами як самого вірусу, так і його переносників. Чисті пари або використання гербіцидів допомагають знизити популяцію бур'янів.

Використання стійких до вірусу сортів гороху є найбільш ефективним, хоча й важкодоступним методом. Селекційні роботи в цьому напрямку продовжуються в багатьох країнах.

Застосування нематицидів у промисловому овочівництві дозволяє тимчасово знизити чисельність переносників, проте цей метод дорогий і має екологічні обмеження.

Санітарна очистка сільськогосподарської техніки після роботи на заражених ділянках запобігає перенесенню інфікованого ґрунту та нематод на чисті поля господарства.