Антракноз квасолі

Хвороба уражує головним чином квасолю звичайну, хоча може поширюватися і на інші бобові культури. Гриб характеризується високою мінливістю, утворюючи багато біологічних рас.

Життєвий цикл збудника включає утворення конідій, які легко поширюються з краплями дощу, вітром, за допомогою комах або через садовий інвентар під час догляду за рослинами.

Патоген проникає в тканини рослин через мікротріщини або продихи, після чого розвивається в міжклітинному просторі, виділяючи токсини та руйнуючи цілісність клітин.

Здатність гриба проникати всередину насіння робить його надзвичайно підступним, оскільки заражений матеріал стає джерелом первинної інфекції для майбутніх поколінь рослин.

Перші прояви хвороби можна помітити на сходах: на сім'ядолях з'являються темно-коричневі виразки, які згодом покриваються рожевим нальотом — це ознака спороношення гриба.

На листках, черешках і стеблах виникають дрібні коричневі плями, які швидко збільшуються в розмірах, зливаючись у великі некротичні зони, що призводить до відмирання листя.

Найбільш характерною ознакою є поява на молодих бобах вдавлених виразок округлої форми з червонувато-бурим обідком, що з часом стають темно-коричневими.

При прогресуванні інфекції на бобах гриб проникає крізь стулки до насіння, на якому утворюються темні вдавлені плями, що псує товарний вигляд продукції.

В умовах високої вологості на місцях уражень часто з'являється слизовий наліт кремового або рожевого кольору, що свідчить про активну стадію поширення спор.

Антракноз найбільш активно розвивається при температурі повітря в межах +15...+25°C та високій вологості повітря, що перевищує 90%.

Тривалі дощі та випадіння роси створюють сприятливе середовище для проростання конідій та подальшого зараження здорових частин рослини.

Загущені посіви, де відсутня належна циркуляція повітря, створюють мікроклімат, у якому хвороба поширюється з неймовірною швидкістю.

Наявність бур'янів на ділянці ускладнює провітрювання та утримує вологу, що додатково стимулює розмноження грибкового патогена на полях.

Недотримання правил сівозміни та використання насіння, зібраного з хворих посівів, є ключовими чинниками поширення антракнозу на нові площі.

За сприятливих умов антракноз може спричинити втрату 50% і більше від загального врожаю, що завдає серйозних економічних збитків господарствам.

Уражені боби втрачають свої смакові та харчові властивості, стаючи абсолютно непридатними для реалізації на свіжому ринку або тривалого зберігання.

Насіння, отримане з хворих рослин, має низьку енергію проростання, що призводить до появи слабких сходів і зрідженості посівів на початку вегетації.

Масове ураження вегетативної маси призводить до передчасного висихання листя, що зупиняє процес накопичення органічних речовин у плодах та знижує загальну продуктивність.

У запущених випадках хвороба може призвести до повної загибелі окремих рослин або навіть цілих ділянок посівів під час інтенсивних опадів.

Найефективнішою стратегією захисту є вирощування стійких сортів та використання сертифікованого насіннєвого матеріалу, вільного від збудника.

Важливо дотримуватися просторової ізоляції між посівами бобових та проводити глибоку оранку ґрунту після збору врожаю для знищення джерел інфекції.

В період вегетації, особливо за умов підвищеної вологості, доцільно проводити обробки рекомендованими фунгіцидами згідно з регламентами застосування.

Слід своєчасно видаляти та знищувати бур'яни, а також забезпечувати оптимальну густоту стояння рослин для мінімізації вологості в прикореневій зоні.

• Протруювання насіння перед посівом фунгіцидами.
• Дотримання сівозміни з поверненням на поле не раніше ніж через 3 роки.
• Використання калійно-фосфорних добрив для зміцнення імунітету рослин.