Дихорхавірус

Цей рід вірусів є бінарним, оскільки їхній геном розділений на два сегменти РНК, що містяться в окремих оболонках. Це унікальна особливість, яка відрізняє їх від інших представників рабдовірусів.

Передача збудника в природних умовах здійснюється переважно специфічними комахами-переносниками. Найчастіше в ролі векторів виступають кліщі родини Tenuipalpidae (плоскі кліщі), такі як Brevipalpus yothersi.

На відміну від багатьох інших вірусних патогенів, дихорхавіруси не передаються механічно через сік рослини чи звичайні сільськогосподарські інструменти. Переносник має живитися на інфікованій рослині певний час для набуття вірусу.

Вірус системно поширюється флоемою рослини-господаря, викликаючи серйозні метаболічні порушення, що призводить до системної інфекції всього організму культури.

Симптоми ураження дихорхавірусами часто проявляються як хлоротичні плями, крапчастість або мозаїка на листках. Типовою ознакою є деформація листкової пластинки та значне відставання рослини в рості.

На плодах заражених рослин можуть з’являтися некротичні кільця, плями або зміни природного забарвлення, що робить продукцію непридатною для товарної реалізації.

У деяких культур, таких як пасльонові, симптоми можуть нагадувати дію інших вірусних захворювань, тому для точної ідентифікації потрібне проведення лабораторних ПЛР-тестів.

На початку інфекції ознаки можуть бути локальними, але в міру розвитку хвороби вірус охоплює всі органи, викликаючи передчасне опадання листя та засихання пагонів.

• Пожовтіння жилок листя.
• Поява кільцевої плямистості.
• Карликовість пагонів та вкорочення міжвузлів.
• Зниження фертильності квіток.
• Деформація та некроз плодів.

Розвиток хвороби тісно пов'язаний з активністю кліщів-переносників. Висока температура та низька вологість повітря сприяють розмноженню популяцій кліщів Brevipalpus.

Поширення вірусу в агроценозах прискорюється при наявності на полі або в теплиці бур'янів, які слугують резерваторами як для самих кліщів, так і для вірусного патогену.

У тепличних умовах спалахи захворювання можуть спостерігатися протягом усього року, якщо не контролюється чисельність комах-векторів у закритому ґрунті.

Інфікований садивний матеріал є головним джерелом поширення вірусу на нові території, оскільки вірус може латентно зберігатися в тканинах багаторічних рослин.

Міграція кліщів між сусідніми полями з потоками повітря або на одязі персоналу також відіграє критичну роль в епіфітотичному процесі.

Шкідливість дихорхавірусів полягає в різкому зниженні врожайності, яка в осередках ураження може скорочуватися на 50% і більше. Якість товарної продукції падає до неприйнятного рівня.

Рослини, уражені на ранніх стадіях, часто не встигають сформувати життєздатні плоди, що призводить до повної загибелі продуктивної частини врожаю на уражених ділянках.

Накопичення вірусного навантаження в багаторічних насадженнях призводить до поступового пригнічення імунітету рослини, що робить її вразливою до вторинних грибкових та бактеріальних інфекцій.

Економічний збиток також пов'язаний із витратами на постійний моніторинг та боротьбу з комахами-переносниками, які є обов'язковими для запобігання епідеміям.

Відсутність стійких сортів до більшості видів дихорхавірусів робить цю проблему вкрай складною для селекціонерів та фермерів у всьому світі.

Основним методом боротьби є контроль кліщів-переносників шляхом застосування акарицидів широкого спектру дії в періоди їх максимальної активності.

Критично важливо використовувати виключно сертифікований, вільний від вірусів садивний матеріал, що пройшов обов'язковий карантинний фітосанітарний контроль.

Регулярне видалення та знищення (спалювання) хворих рослин з ознаками інфекції дозволяє обмежити первинні осередки зараження та уповільнити поширення хвороби.

Агротехнічні заходи включають підтримання чистоти на полі: боротьбу з бур'янами, які можуть виступати в ролі альтернативних господарів для вірусу та кліщів.

Просторова ізоляція нових посадок від уже заражених ділянок є ефективним бар'єром для запобігання міграції комах-переносників.