Бегомовірус ринхозії

Згодом уражені рослини демонструють характерну деформацію, листки скручуються або стають зморшкуватими.

Спостерігається помітне пригнічення росту та загальна карликовість, що затримує розвиток всієї культури.

На багатьох уражених рослинах відзначається значне зниження інтенсивності цвітіння та опадання зав’язей.

Останньою стадією хвороби є некроз тканин та передчасне в’янення, що веде до повної загибелі окремих екземплярів.

Збудником захворювання є вірус роду Begomovirus (родина Geminiviridae), який спеціалізується на ураженні родини бобових.

Геном вірусу складається з одноланцюгової кільцевої ДНК, що є визначальною ознакою цієї групи патогенів.

Передача збудника в агроценозах відбувається переважно за участю комахи-переносника — тютюнової білокрилки.

Вірус накопичується у флоемі рослини-господаря, викликаючи системні порушення в обміні речовин.

Швидка еволюція вірусних штамів створює значні перешкоди для селекції стійких сортів рослин.

Найбільш сприятливими для розвитку хвороби є умови високих температур та тривалої посухи.

Активне розмноження переносника — білокрилки — у таких кліматичних умовах провокує спалахи захворювання.

Наявність бур’янів у посівах та навколо них створює постійні джерела інфекції протягом вегетаційного періоду.

Міграція комах з дикорослих резерваторів на культурні посіви є головним каналом поширення вірусу.

Низький рівень догляду за посівами та недотримання строків посіву сприяють масовому зараженню територій.

Бегомовірус завдає значної шкоди бобовим культурам, призводячи до критичного зниження врожайності.

Через порушення фотосинтезу значно погіршується якість насіння, що робить його непридатним для подальшого висіву.

Масове ураження в період цвітіння спричиняє стерильність та втрату майбутнього врожаю бобів.

Інфекція знижує фізіологічну стійкість рослин до дії інших шкідників та хвороб грибкової природи.

Економічні збитки зростають через витрати на хімічні обробки, які стають необхідними для контролю переносника.

Ключовим заходом є контроль чисельності білокрилки за допомогою своєчасних інсектицидних обробок.

Необхідно підтримувати високу просторову ізоляцію від джерел первинної інфекції, включаючи дикі бобові.

Використання стійкого насіннєвого матеріалу є базовою стратегією у профілактиці поширення вірусу.

Ефективна боротьба з бур’янами дозволяє зменшити популяцію переносника та попередити епіфітотії.

• Моніторинг чисельності комах за допомогою жовтих клейових пасток.
• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку вірусу.
• Застосування препаратів, що стимулюють захисні реакції рослин.