Бегомовірус макроптілауреї

Цей вірус вражає переважно представників родини Бобові (Fabaceae), зокрема тропічні види, такі як макроптіліум (Macroptilium lathyroides).

Як і інші представники цього роду, цей вірус не передається механічно або через насіння в більшості вивчених випадків, а потребує специфічного переносника.

Переносником вірусу є тютюнова білокрилка (Bemisia tabaci), яка набуває патоген під час живлення на зараженій рослині.

Вірус циркулює в організмі комахи персистентно-циркулятивно, що дозволяє білокрилці залишатися заразною протягом тривалого часу свого життя.

Основними візуальними ознаками ураження є хлоротичні плями, які з часом зливаються, утворюючи мозаїчний візерунок на листках рослини.

Часто спостерігається виражена деформація листкової пластинки, що супроводжується скручуванням країв листків донизу або догори.

Ріст ураженої рослини суттєво сповільнюється, міжвузля вкорочуються, що призводить до формування карликовості та кущистості.

У генеративній фазі відзначається недорозвиненість квіток, а також зниження кількості та якості бобів, що утворюються.

• Пожовтіння жилок листка (вейн-клерінг);
• Загальна блідість (хлороз) надземної частини;
• Раннє опадання листків у разі сильного ураження.

Поширення вірусу безпосередньо залежить від популяції переносника — білокрилки, активність якої зростає в умовах жаркого та сухого клімату.

Оптимальними умовами для розвитку епізофітії вважаються високі температури повітря, що сприяють швидкому розмноженню комах-векторів.

Вірус легко поширюється в агроценозах, де порушено сівозміну і присутні бур'яни-резерватори, здатні підтримувати вірус у міжсезоння.

Міграція білокрилки з сусідніх уражених полів або дикорослих видів бобових слугує основним джерелом первинної інфекції.

Відсутність просторової ізоляції між посівами різних років також провокує швидке накопичення інфекційного фону на ділянці.

Шкодочинність Begomovirus macroptilaurei виражається у значних втратах товарної продукції бобових культур.

Заражені рослини дають низький врожай насіння, а їхня харчова цінність та схожість можуть бути значно знижені через порушення фізіологічних процесів.

Сильне ураження на ранніх етапах вегетації часто призводить до повної втрати продуктивності окремих екземплярів та зрідженості посівів.

Вірусні інфекції такого типу вкрай складно піддаються лікуванню після зараження, що робить їх дуже небезпечними для комерційного рослинництва.

У довгостроковій перспективі наявність цього вірусу в регіоні обмежує можливості вирощування чутливих сортів бобових культур.

Основною стратегією захисту є знищення переносника — білокрилки — з використанням системних інсектицидів на ранніх стадіях розвитку рослин.

Необхідно суворо дотримуватися просторової ізоляції нових посівів від старих посадок бобових, які можуть слугувати джерелом вірусу.

Важливим етапом профілактики є регулярна боротьба з бур'янистою рослинністю, яка слугує резерватором як для самого вірусу, так і для його переносника.

Рекомендується використання здорового, сертифікованого садивного матеріалу, навіть якщо насіннєва передача для цього виду не є основною.

Застосування агротехнічних методів, таких як використання нетканих покривних матеріалів у теплицях або дотримання оптимальних строків сівби, допомагає знизити ризик ураження.