Вірус хлоротичної плямистості огірка

Спостерігається значна деформація листя, яке набуває зморшкуватого вигляду та зменшується в розмірах. Кущ виглядає пригніченим, розвиток нових пагонів сповільнюється.

На плодах огірка з’являються нехарактерні плями, горбистість та деформації. Такі плоди втрачають ринковий вигляд і стають непридатними для реалізації.

Вірус впливає на формування зав’язі: квітки можуть опадати, або з них розвиваються дрібні, викривлені плоди, що знижує загальну врожайність.

Зміни в структурі листа часто супроводжуються потовщенням жилок, що створює характерний контраст на фоні жовтіючих ділянок листа.

Збудником є вірус Begomovirus chlorocucumis, що належить до родини Geminiviridae. Це патоген з одноланцюговою ДНК, який паразитує на клітинному рівні.

Він вражає переважно рослини родини Гарбузові, включаючи огірки, кабачки, дині та патисони, завдаючи шкоди як у відкритому, так і в закритому ґрунті.

Джерелом інфекції можуть бути інфіковане насіння, залишки хворих рослин у ґрунті, а також багаторічні бур'яни, що слугують резервуаром вірусу.

Основним вектором передачі вірусу є білокрилка (Bemisia tabaci), яка при живленні соком хворої рослини переносить вірус до здорових екземплярів.

Механічний спосіб передачі через інструменти, якими обрізають або підв'язують рослини, також є поширеним шляхом зараження в промислових теплицях.

Активний розвиток вірусу тісно пов'язаний з погодними умовами та щільністю популяції шкідників-переносників. Спекотна погода понад +25°C стимулює розмноження білокрилки.

Недостатня вентиляція в теплицях та підвищена вологість повітря створюють ідеальні умови для поширення інфекції від одного куща до іншого.

Висока концентрація рослин на одиницю площі полегшує міграцію шкідників та швидке охоплення вірусом усього насадження.

Період вегетації, коли рослини найбільш ослаблені, є часом найвищого ризику для масового розповсюдження вірусної плямистості.

Нехтування правилами санітарії та використання спільного інструментарію без дезінфекції значно підвищує ризики спалахів хвороби.

Головна шкода полягає в порушенні процесів фотосинтезу, що веде до зупинки росту рослини та зниження її життєздатності.

Через ураження судинної системи рослини не отримують необхідних поживних речовин, що робить їх чутливими до стресових умов.

Втрати врожаю можуть досягати значних обсягів, оскільки інфіковані плоди не відповідають стандартам якості та швидко втрачають споживчі властивості.

Вірус провокує загальне старіння куща, що скорочує період плодоношення та загальний термін життя культури.

Фінансові збитки зростають через необхідність постійного контролю шкідників та вимушену утилізацію заражених насаджень.

Основний захід — це профілактика через використання здорового посівного матеріалу, який має бути сертифікованим та перевіреним на віруси.

Боротьба з білокрилкою є ключовим етапом: використання інсектицидів, встановлення жовтих клейових пасток та біологічних методів стримування популяції комах.

• Регулярна дезінфекція теплиць та всього робочого інструментарію.
• Видалення та знищення хворих рослин разом із кореневою системою.
• Контроль за бур'янами, що можуть бути резерваторами вірусу біля ділянки.
• Дотримання просторової ізоляції між різними культурами родини Гарбузові.
• Впровадження сівозміни з метою розриву циклу розвитку патогену.

Застосування стимуляторів росту та збалансоване мінеральне живлення допомагають рослинам частково нівелювати вплив інфекції на ранніх стадіях.