Вірус скручування листя винограду 13

Вірус скручування листя винограду 13 (GLRaV-13) належить до роду Ampelovirus родини Closteroviridae. Це патогенний РНК-вмісний вірус, що вражає судинну систему рослини.

Патоген локалізується у флоемі, де перешкоджає нормальному пересуванню поживних речовин, що поступово виснажує виноградний кущ.

Передача інфекції відбувається переважно через інфікований прищепний матеріал, який є головним джерелом поширення хвороби на великі відстані.

Комахи-переносники, такі як борошнисті червці, відіграють ключову роль у локальному поширенні вірусу всередині виноградних масивів.

Біологічно цей вірус є системним, що означає повне зараження всіх частин багаторічної рослини після проникнення патогена.

Типовою ознакою є скручування листкових пластинок краями донизу, що особливо помітно у другій половині літа на старих листках.

У сортів винограду з червоними ягодами листя набуває специфічного червоного кольору, тоді як жилки часто залишаються здоровими та зеленими.

Сорти з білими ягодами демонструють хлороз (пожовтіння тканин листя) та незначне викривлення країв, що часто плутають з дефіцитом мікроелементів.

Загальний стан уражених кущів характеризується слабким приростом пагонів, скороченням довжини міжвузлів та затримкою в розвитку.

Спостерігається зниження кількості суцвіть, що негативно позначається на загальній врожайності та якості плодів.

Висока чисельність комах-переносників є вирішальним фактором, що створює сприятливі умови для спалаху вірусної інфекції.

Використання несертифікованих саджанців, отриманих шляхом живцювання від заражених маточників, сприяє стрімкому розповсюдженню вірусу.

Погодні умови, що сприяють розвитку популяцій борошнистих червців та несправжніх щитівок, прискорюють циркуляцію патогена.

Недотримання правил дезінфекції інвентарю під час проведення весняної та літньої обрізки дозволяє вірусу переноситися з хворих кущів на здорові.

Відсутність належного карантинного нагляду за новим посадковим матеріалом підвищує ризик інфікування цілих плантацій.

Ураження вірусом призводить до значного падіння врожайності через погане запилення та зменшення розміру ягід у гронах.

Значно знижується вміст цукрів у плодах, що робить виноград непридатним для отримання високоякісних виноматеріалів.

Через порушення обміну речовин рослини втрачають морозостійкість, що призводить до вимерзання лози взимку.

Хвороба має накопичувальний ефект, поступово виснажуючи кущ до повної втрати продуктивності та загибелі.

Економічні збитки зростають через необхідність передчасної заміни заражених виноградних насаджень.

Найефективніший захід — використання виключно вільного від вірусів, сертифікованого посадкового матеріалу при закладанні виноградників.

Необхідно проводити систематичні інсектицидні обробки проти комах-переносників (борошнистих червців) протягом усього вегетаційного періоду.

Проведення регулярних оглядів плантації дозволяє вчасно виявити хворі кущі та видалити їх до того, як вірус пошириться на сусідні рослини.

Дезінфекція секаторів, ножів та іншого садового інструменту є обов’язковою вимогою для запобігання механічному перенесенню збудника.

• Запровадження карантину на нові саджанці.
• Лабораторне тестування маточників на віруси.
• Боротьба з бур'янами, що можуть бути місцем резервації переносників.