Цибулевий кліщ

Первинною ознакою на полі є уповільнення темпів росту рослин. Листя набуває жовтого кольору, починаючи з верхівки, і поступово в'яне, що нагадує симптоми нестачі живлення.

При детальному огляді цибулини можна помітити пошкодження донця: воно стає пухким, вкривається бурим борошнистим нальотом, який складається з екскрементів кліща та часток тканин.

Всередині цибулини тканина перетворюється на труху. Це часто супроводжується специфічним гнильним запахом через розвиток супутніх бактеріальних інфекцій.

Рослини, уражені кліщем, мають слабку кореневу систему і дуже легко вириваються з ґрунту при найменшому механічному зусиллі.

У сховищах зовнішні луски цибулин стають м'якими, під ними можна виявити скупчення білуватих рухливих кліщів, які швидко поширюються на сусідні цибулини.

Цибулевий кліщ (лат. Rhizoglyphus echinopus) — це дрібний павукоподібний шкідник, який належить до родини акаридних кліщів. Він часто є головною причиною передчасного псування посадкового матеріалу та врожаю.

Цей шкідник є поліфагом, тобто здатний пошкоджувати широкий спектр рослин. Найчастіше від нього страждають ріпчаста цибуля, часник, а також квіти, такі як тюльпани, лілії та гіацинти.

Життєвий цикл включає стадії яйця, личинки та кількох німфальних стадій. Здатність утворювати гіпопус дозволяє шкіднику виживати в умовах критичного дефіциту вологи чи їжі.

Кліщ поширюється з інфікованими цибулинами та через ґрунт, де він може довгий час живитися залишками рослин, не втрачаючи своєї життєздатності.

Його часто називають вторинним шкідником, оскільки він створює сприятливі умови для розвитку патогенної мікрофлори, що призводить до повного згнивання донця.

Кліщ активно розмножується при високій вологості ґрунту (70% і вище) та температурі повітря в межах 20–25°C. Саме такі умови є критичними під час вирощування.

Застосування надмірного поливу та відсутність дренажу на ділянці створюють сприятливе середовище для збільшення чисельності популяції шкідника.

У період зберігання головним фактором розвитку є вологість повітря вище 70% та температура вище 10°C, що провокує розмноження кліща протягом зими.

Порушення цілісності шкірки цибулин під час збирання врожаю чи обробки значно полегшує проникнення кліща всередину рослинних тканин.

Загущені посадки та відсутність сівозміни призводять до того, що шкідник стабільно накопичується в ґрунті, де успішно перезимовує у вигляді активних особин або стадії гіпопуса.

Основна шкода проявляється у значних втратах врожаю як під час вегетації, так і в період зимового зберігання, коли цибулини гниють масово.

Втрачається посівна якість цибулі-сівка та зубчиків часнику, оскільки пошкоджені донця не здатні дати повноцінний паросток навесні.

Кліщ є переносником грибкових та вірусних хвороб, що значно ускладнює фітосанітарну ситуацію на полі та потребує додаткових витрат на фунгіциди.

Економічна ефективність вирощування знижується через необхідність частої перебірки врожаю у сховищах та вибраковку великого відсотка продукції.

Шкодочинність посилюється тим, що шкідник пошкоджує приховані частини рослини, тому заходи боротьби часто стають ефективними лише на початкових етапах.

Фундаментальним заходом є дотримання сівозміни: повернення цибулевих культур на ділянку через 4–5 років після попередників, що не є господарями шкідника.

Використання виключно здорового посадкового матеріалу. Перед посадкою рекомендується проводити прогрівання або обробку спеціалізованими акарицидами.

Ретельне просушування врожаю після збирання до моменту утворення щільної «сухої шийки» та захисних лусок, що перешкоджає проникненню кліща.

• Зберігання врожаю в сухому приміщенні з температурою не вище 2°C.
• Видалення рослинних решток з поля після збору врожаю.
• Застосування глибокої оранки для знищення популяцій у ґрунті.

Хімічний контроль на вегетуючих рослинах утруднений, тому головний акцент слід робити на профілактичних заходах та правильних умовах зберігання.