Вірус стерильності голубиного гороху

Головним проявом хвороби є відсутність утворення стручків та повна стерильність квіток, що й дало назву цій патології.

Листя хворих рослин набуває характерної мозаїчності, хлоротичності та часто деформується, стаючи дрібнішим і зморшкуватим.

Рослини часто набувають кущистого вигляду через патологічне розростання бічних пагонів та сильне вкорочення міжвузлів.

На ранніх етапах розвитку інфекції спостерігається пригнічення загального росту, що призводить до суттєвого зменшення розмірів куща.

Вражені рослини в полі часто виглядають блідими, розлогими та відрізняються від здорових представників відсутністю генеративних органів.

Вірус стерильності голубиного гороху (Pigeonpea sterility mosaic virus, PPSMV) є небезпечним фітопатогеном, що вражає культуру Cajanus cajan.

За біологічною класифікацією це вірусне захворювання, збудник якого належить до роду Emaravirus.

Ключову роль у розповсюдженні інфекції відіграє ериофідний кліщ Aceria cajani, який виступає специфічним вектором.

Вірус не має здатності передаватися механічним шляхом або через насіннєвий матеріал, що робить контроль переносника пріоритетним завданням.

Патоген є досить стабільним у природному середовищі, оскільки може зберігатися в диких видах бобових, що слугують резерваторами інфекції.

Основним фактором розвитку епіфітотій є наявність високої популяції кліща Aceria cajani у період активного росту рослин.

Жаркі та посушливі умови влітку сприяють інтенсивному розмноженню кліщів та швидкому поширенню вірусу на нові площі.

Вітер виступає головним чинником перенесення комах між полями, що значно прискорює зараження посівів, які розташовані поблизу інфікованих зон.

Недотримання просторової ізоляції між полями різних років посіву є критичним ризиком для молодої культури.

Наявність бур'янів та падалиці голубиного гороху забезпечує постійну циркуляцію вірусу протягом усього вегетаційного сезону.

Економічна шкода від вірусу є дуже високою, оскільки хвороба повністю блокує формування врожаю на інфікованих ділянках.

Крім прямої втрати зерна, спостерігається зниження якості біомаси, що обмежує використання рослин на корм для тварин.

На індивідуальному рівні кожна рослина стає повністю стерильною, не приносячи жодного стручка за весь період вегетації.

Поширення хвороби на великі території ставить під загрозу рентабельність вирощування цієї культури в окремих агрокліматичних зонах.

Стійкість інфекції в екосистемі ускладнює відновлення виробництва голубиного гороху без впровадження жорстких карантинних заходів.

Основою боротьби є впровадження в сівозміну сортів, які мають генетичну стійкість до вірусу стерильності.

• Повне знищення падалиці та бур’янів до початку сівби нової культури.
• Використання акарицидних препаратів для знищення популяції кліщів у разі загрози спалаху.
• Дотримання стратегії виключення перекриття термінів вегетації старого та нового врожаю.
• Моніторинг полів на наявність симптомів мозаїки та негайне видалення хворих екземплярів.

Раціональна сівозміна залишається найбільш ефективним довгостроковим методом обмеження розповсюдження вірусу на полях.