Фомоз картоплі

Найбільш характерною ознакою є так звана ґудзикова гниль. На поверхні бульб з'являються невеликі, ледь втиснуті плями округлої форми, які поступово поглиблюються.

Тканина всередині ураженої ділянки стає сухою та трухлявою. Під час розрізу бульби помітна чітка лінія межі між здоровою та хворою тканиною, часто з темним, майже чорним обрамленням.

У центрі втиснутих плям шкірка може утворювати концентричні зморшки. При високій вологості всередині вогнища гниття можуть виникати порожнини, вкриті сіруватим нальотом міцелію.

На бадиллі фомоз проявляється наприкінці вегетації як темно-бурі плями з нечіткими краями, на яких згодом формуються чорні крапки — спороношення патогена.

Передчасне відмирання стебел через розвиток інфекції негативно впливає на процес наливу бульб, що призводить до суттєвого зниження врожайності.

Збудником хвороби є гриб Phoma exigua var. foveata (та інші види роду Phoma), який належить до недосконалих грибів. Цей патоген є надзвичайно стійким і здатним виживати в ґрунті, на рештках рослин та в зараженому посадковому матеріалі.

Інфекція проникає в бульби переважно через механічні пошкодження шкірки, вічка або сочевички. Гриб розвиває пікніди — спеціалізовані структури, де формується величезна кількість спор, що сприяють швидкому поширенню хвороби.

Патоген має здатність до тривалого латентного розвитку: тривалий час він може залишатися непомітним у тканинах, активізуючись лише за сприятливих умов середовища.

Життєвий цикл гриба включає стадії, що дозволяють йому адаптуватися до різних кліматичних умов та ефективно долати захисні бар'єри рослин-господарів.

Первинна інфекція зазвичай потрапляє на поле разом із хворим насіннєвим матеріалом, що вимагає ретельного контролю якості насіння перед посадкою.

Розвитку хвороби сприяє прохолодна та волога погода в другій половині вегетаційного періоду. Температурний оптимум для зараження становить 12–18 градусів Цельсія.

У сховищах фомоз прогресує при високій відносній вологості повітря (понад 90%) та поганій вентиляції, особливо за наявності пошкоджень на бульбах під час збирання.

Несприятливі ґрунтові умови, такі як підвищена кислотність або дефіцит калію, знижують імунітет картоплі та сприяють легшому проникненню інфекції.

Поширення спор у сховищі відбувається через повітряні маси та краплі вологи, що утворюються внаслідок нерівномірного температурного режиму.

Залишки рослин у ґрунті є головним резервуаром інфекції, тому недотримання сівозміни створює умови для щорічного накопичення патогена.

Основна шкодочинність проявляється під час зберігання, де фомоз може вражати великі партії картоплі, утворюючи осередки сухої гнилі.

Уражені бульби швидко втрачають товарні якості, вагу внаслідок висихання, стають неїстівними та не придатними для переробки.

Хвороба повністю робить врожай непридатним для використання як посівний матеріал, оскільки патоген передається на наступне покоління.

На полі фомоз спричиняє передчасне в’янення рослин, що перериває фотосинтез та зменшує кількість і розмір майбутніх бульб.

Економічні втрати від цієї хвороби можуть бути критичними, сягаючи половини обсягу закладеного на зберігання врожаю при порушенні технології захисту.

Найефективніший захід — використання здорового насіннєвого матеріалу та суворе дотримання сівозміни з поверненням картоплі на поле не раніше ніж через 3-4 роки.

Критично важливо проводити дбайливе збирання врожаю без пошкоджень та забезпечувати ретельне просушування бульб перед закладкою у сховище.

Необхідно підтримувати в сховищах оптимальний мікроклімат, забезпечуючи постійну циркуляцію повітря для запобігання утворенню вологи на поверхні картоплі.

• Використання хімічних протруйників для обробки насіннєвих бульб.
• Своєчасне знищення бадилля перед збиранням урожаю для запобігання зараженню бульб.
• Збалансоване мінеральне живлення з акцентом на калійні та борні добрива.

У разі виявлення хворих бульб у сховищі, необхідно негайно провести їх видалення та покращити вентиляцію в приміщенні.