Моніліоз

Першим симптомом є «моніліальний опік»: квітки та молоді пагони раптово в’януть, чорніють і виглядають ніби обпалені полум’ям.

На плодах розвивається сіра гниль, яка швидко поширюється. Спочатку з'являються дрібні плями, які згодом охоплюють всю поверхню фрукта.

Характерною ознакою є поява на поверхні шкірки дрібних світло-сірих подушечок, розташованих концентричними колами, що є джерелом інфекції.

З часом уражені плоди стають темно-синіми або чорними, тверднуть і перетворюються на «мумії», які залишаються висіти на деревах до наступного року.

Крім плодів та квітів, уражуються і гілки: на корі виникають тріщини, виразки та спостерігається інтенсивне камедетечення, що послаблює рослину.

Збудником хвороби є гриб Monilia, який належить до класу аскоміцетів. Найбільш поширеними видами є Monilia cinerea та Monilia fructigena.

Зимує патоген у вигляді грибниці в уражених гілках та муміфікованих плодах. Навесні з них утворюються спори, що розносяться вітром і дощем.

Гриб проникає в тканини рослин через пошкодження на корі, а також через квітконіжки під час цвітіння, що спричиняє швидку загибель суцвіть.

Хвороба уражає майже всі плодові культури, проте найбільше страждають кісточкові — абрикоси, вишні та персики, які є найбільш вразливими навесні.

Патоген має високу здатність до адаптації, тому може залишатися в саду роками, якщо не проводити повну санітарну очистку території від залишків.

Розвитку моніліозу сприяє тривала волога погода з туманами та низькими температурами в період цвітіння дерев, що ідеально для проростання спор.

Густі крони дерев, які погано провітрюються, створюють мікроклімат з підвищеною вологістю, що значно пришвидшує поширення грибкової інфекції.

Наявність в саду рослин, які мають механічні пошкодження кори або пошкоджені комахами плоди, стає «воротами» для проникнення патогена.

Відсутність догляду та невчасне видалення уражених частин дерев дозволяє інфекції накопичуватися в геометричній прогресії з року в рік.

Висока вологість повітря після дощів у період дозрівання врожаю створює сприятливі умови для масового спалаху плодовою гнилі.

Головна шкода від моніліозу — це значна втрата врожаю, яка може досягати 80-100% за сприятливих для гриба погодних умов під час цвітіння.

Хвороба призводить до масового висихання пагонів, що виснажує дерева і значно знижує їхню зимостійкість та майбутню продуктивність.

Плодова гниль робить фрукти абсолютно непридатними для вживання та зберігання, оскільки м’якоть швидко стає неїстівною та токсичною.

Поширення інфекції по всьому саду вимагає витрат на дорогі фунгіциди, що робить вирощування плодів економічно невигідним для господарств.

Сильне ураження може призвести до повної загибелі молодих саджанців або окремих скелетних гілок дорослих дерев, що потребує їхнього видалення.

Основним методом боротьби є регулярне видалення та знищення всіх уражених частин рослин — гілок, квітів та муміфікованих плодів.

Проведення обприскувань фунгіцидами (мідьвмісними препаратами, системними фунгіцидами) у критичні фази розвитку саду: до цвітіння та після нього.

Контроль чисельності шкідників, таких як плодожерки, які травмують шкірку плодів і відкривають шлях для інфекції грибком.

Правильна агротехніка: обрізка для освітлення та провітрювання крони, що зменшує вологість і перешкоджає розвитку спор патогену.

• Санітарна обрізка заражених гілок.
• Збір та утилізація падалиці.
• Обробка дерев фунгіцидами навесні.
• Боротьба зі шкідниками саду.
• Підживлення для підвищення імунітету дерев.