Ізаріопсіоз винограду

Типові ознаки хвороби проявляються у вигляді численних плям різної форми, які обмежені прожилками листка.

Спочатку плями мають світло-коричневий колір, але згодом темніють, набуваючи майже чорного або бурого забарвлення.

З нижнього боку листка в зоні ураження спостерігається розвиток щільного спороношення гриба оливково-сірого кольору.

При інтенсивному розвитку хвороби окремі плями можуть зливатися, охоплюючи значні ділянки листової поверхні.

Сильне ураження призводить до поступового в’янення та передчасного опадання листя вже в середині літа.

Збудником цієї хвороби є недосконалий гриб Isariopsis clavispora, що належить до класу гіфоміцетів.

Цей патоген є вузькоспеціалізованим паразитом, що вражає в основному вегетативну частину рослини, зокрема листя.

Розвиток гриба відбувається шляхом проникнення міцелію в міжклітинні простори тканин листка винограду.

На поверхні уражених ділянок утворюються специфічні пучки конідієносців, які й зумовлюють появу характерного темного нальоту.

Збереження інфекції в зимовий період здійснюється у вигляді міцелію на опалому листі, що залишилося під кущами винограду.

Для успішного проростання спор і розвитку міцелію патогену необхідна підвищена вологість навколишнього середовища.

Періоди тривалих дощів, густі тумани та роси створюють сприятливі умови для поширення конідій на здорові рослини.

Надмірна густота посадок, яка перешкоджає нормальному провітрюванню кущів, значно посилює ризик масового зараження.

Температурні коливання в межах 20–25 градусів тепла є найбільш сприятливими для активної фази життя гриба.

Відсутність належного догляду та наявність інфекційного фону на ділянці провокують швидке розмноження збудника.

Хвороба суттєво пригнічує фізіологічні процеси в рослині, насамперед уповільнює синтез органічних речовин.

Втрата значної площі листкової поверхні призводить до загального виснаження куща винограду.

Недоотримання поживних речовин негативно впливає на якість врожаю та накопичення цукрів у ягодах.

Уражені кущі не здатні повноцінно підготуватися до зимівлі, що значно знижує їхню морозостійкість.

Високий ступінь ураження протягом декількох сезонів може призвести до поступової деградації та загибелі виноградної лози.

Обов’язковою умовою є збір та знищення опалого листя восени, оскільки це основне джерело інфекції.

Проведення регулярних «зелених операцій» на винограднику забезпечує провітрювання та перешкоджає накопиченню вологи.

Використання фунгіцидів мідного складу навесні та влітку допомагає стримати розвиток збудника на початкових стадіях.

Системні препарати ефективні в умовах сприятливих для розвитку гриба, проте їх слід використовувати згідно з регламентом.

Збалансоване підживлення фосфорно-калійними добривами підвищує стійкість лози до інфекційних захворювань.