Глеобактерії

Глеобактерії (лат. Gloeobacterales) — це еволюційно давня група ціанобактерій, які не мають тилакоїдних мембран. Вони відрізняються своєю примітивною будовою, при якій фотосинтетичні пігменти розташовані безпосередньо у цитоплазматичній мембрані клітини.

З точки зору фітопатології, ці мікроорганізми не належать до збудників хвороб сільськогосподарських культур. Вони є вільноживучими організмами, що мешкають у вологих місцях, на скелях та поверхнях ґрунту, утворюючи характерні слизові колонії.

Помилкове віднесення глеобактерій до хвороб рослин може виникати через візуальну схожість слизових наростів на ґрунті з грибковими чи бактеріальними ураженнями рослинності. Проте жодних наукових даних про паразитизм цих бактерій на посівах не існує.

Вони відіграють важливу екологічну роль у початковому етапі колонізації поверхонь, сприяючи формуванню ґрунтових біоплівок. Вони беруть участь у кругообігу вуглецю та азоту в природних екосистемах.

Отже, агрономам не слід розглядати глеобактерії як загрозу для врожаю. Вони не вимагають застосування фунгіцидів або бактерицидів, оскільки не є патогенними для культурних рослин.