Гліокладіоз

Першими ознаками гліокладіозу є поява нальоту специфічного забарвлення на прикореневій частині стебла та на поверхні ґрунту навколо рослини. Наліт може бути білим, рожевим або зеленуватим.

Коренева система уражених рослин набуває бурого відтінку, тканини стають м'якими та починають відмирати. Це призводить до порушення водного балансу, через що листя втрачає тургор і в'яне.

На стеблах формуються некротичні плями, які з часом перетворюються на виразки. У вологу погоду ці виразки стають джерелом активного спороношення патогенного гриба.

Плоди, що контактують з ґрунтом або враженими частинами стебла, швидко втрачають товарний вигляд, покриваючись плямами м'якої гнилі, які швидко поширюються по всій площі плоду.

• Поява специфічного нальоту на кореневій шийці.
• Потемніння та гниття коріння рослини.
• Поступове в'янення надземної частини.
• Утворення мокрих виразок на стеблах.

Збудником захворювання є гриб роду Gliocladium. Цей патоген є поширеним мешканцем ґрунтового середовища, де він здатний вести як сапротрофний, так і паразитичний спосіб життя, залежно від умов навколишнього середовища.

Міцелій гриба активно розростається в субстраті, поглинаючи поживні речовини з відмерлих рослинних решток. Однак при створенні сприятливих для нього умов патоген переходить до активної фази зараження ослаблених культур.

Спори патогену (конідії) легко переносяться повітряними потоками, водою при поливі або інструментами, що забезпечує швидке поширення інфекції в межах одного поля або теплиці.

Біологічна стійкість гриба до несприятливих факторів дозволяє йому виживати в ґрунті протягом кількох років, що робить його вкрай небезпечним для стаціонарних тепличних господарств.

Вивчення біології цього гриба показує, що його здатність до швидкої колонізації тканин робить його дуже конкурентоспроможним у порівнянні з іншими ґрунтовими мікроорганізмами.

Гліокладіоз розвивається найактивніше за умови високої вологості, яка часто виникає при порушенні режиму поливу або відсутності ефективної вентиляції в закритому ґрунті.

Оптимальна температура для розвитку патогену коливається в межах 18-25 градусів тепла. Такі умови часто збігаються з фазами активного росту багатьох овочевих культур, що підвищує ризик епіфітотії.

Наявність великої кількості неперегнилих органічних залишків у ґрунті створює чудову базу для розмноження гриба, що надалі провокує перехід патогену на культурні рослини.

Загущені посіви є фактором ризику, оскільки в таких умовах волога випаровується набагато повільніше, створюючи ідеальну мікрофлору для розростання міцелію гриба.

Механічні пошкодження кореневої системи або стебел, нанесені під час догляду, відкривають прямий шлях для проникнення інфекції в судинну систему рослини.

Хвороба завдає величезної шкоди розсадним комплексам, викликаючи масове випадання сіянців. Це призводить до значних економічних втрат ще на початкових етапах вирощування.

У дорослих рослин хвороба викликає пригнічення росту та зниження врожайності. Порушення живлення через гниття коріння робить рослину вразливою до впливу інших шкідників.

Швидкість поширення гриба в теплицях часто стає причиною втрати цілих рядів або зон вирощування за лічені тижні, що вимагає радикальних заходів боротьби.

Вражена продукція, зібрана з таких рослин, має вкрай низьку лежкість. Це спричиняє додаткові втрати під час транспортування та зберігання в овочесховищах.

Витрати на заміну ґрунту або стерилізацію теплиць після спалаху гліокладіозу значно підвищують собівартість кінцевої сільськогосподарської продукції.

Систематична профілактика, що включає дотримання сівозміни та своєчасне очищення ділянки від залишків, є основою захисту від гліокладіозу.

Необхідно ретельно контролювати вологість ґрунту та повітря. Регулярне провітрювання теплиць зменшує ризик розвитку грибкових інфекцій на понад 50 відсотків.

Використання біопрепаратів на основі грибів-антагоністів, зокрема видів Trichoderma, дозволяє успішно конкурувати з патогеном та витісняти його з ґрунтового середовища.

Хімічний метод захисту передбачає застосування фунгіцидів контактної та системної дії. Важливо проводити обробку при перших ознаках хвороби, не допускаючи масового ураження.

Зміцнення імунітету рослин за допомогою мікродобрив та стимуляторів росту підвищує їхню здатність протистояти інфекційному навантаженню з боку грибів роду Gliocladium.