Дідімела

На початку вегетації на молодих пагонах з'являються розмиті фіолетово-коричневі плями, які швидко збільшуються в розмірах.

Характерною ознакою є поява плям навколо місць прикріплення листкових черешків, що згодом охоплюють весь пагін.

Під час дозрівання спор на уражених ділянках з'являються дрібні чорні цятки — пікніди, які добре помітні неозброєним оком.

Тріщини на корі, що виникають через руйнування тканин грибом, стають вхідними воротами для вторинних інфекцій.

На листках хвороба проявляється у вигляді некротичних плям з жовтим ореолом, що призводить до їх раннього пожовтіння та опадання.

Збудником дідімели є патогенний гриб Didymella applanata, який є головною загрозою для багатьох ягідних культур, зокрема малини.

Гриб зимує у вигляді грибниці та плодових тіл (псевдотеціїв) на уражених однорічних пагонах, що залишилися після збирання врожаю.

Навесні, при підвищенні температури та вологості, відбувається викид спор, які переносяться на здорові частини рослини.

Патоген проникає в тканини переважно через мікротріщини, пошкодження від комах або місця кріплення черешків до стебла.

Розвиток грибниці в корі порушує фізіологічні процеси, що призводить до поступового відмирання тканин стебла.

Висока вологість повітря є основним каталізатором активного поширення спор Didymella applanata на плантації.

Оптимальні температурні умови для розвитку грибка коливаються від +15 до +20 градусів Цельсія при наявності крапельної вологи.

Загущені посадки, де відсутня нормальна вентиляція, створюють ідеальні умови для швидкого розмноження збудника хвороби.

Надмірне азотне живлення стимулює надмірний ріст пагонів, роблячи їх тканини менш стійкими до проникнення патогенних грибів.

Періодичні дощі влітку сприяють тривалому утриманню вологи на поверхні пагонів, що критично важливо для зараження рослин.

Дідімела спричиняє значне зниження врожайності через загибель бруньок та всихання цілих плодоносних пагонів.

Уражені кущі значно гірше переносять зимові морози, що часто призводить до їх часткового або повного вимерзання.

Поступове накопичення інфекції на ділянці веде до деградації насаджень та необхідності їх раннього розкорчування.

Послаблені хворобою рослини стають більш вразливими до інших шкідників та хвороб, що додатково ускладнює догляд.

Економічні збитки в промислових садах через дідімелу можуть досягати 50% і більше від загального обсягу врожаю ягід.

Першочерговим заходом захисту є щорічне видалення та знищення уражених пагонів одразу після закінчення плодоношення.

Використання стійких до хвороби сортів малини дозволяє мінімізувати потребу у застосуванні хімічних засобів захисту.

Правильна агротехніка, що включає проріджування кущів та видалення бур'янів, суттєво покращує умови освітлення та вентиляції.

Обробка фунгіцидами в критичні фази розвитку (початок росту та період бутонізації) забезпечує надійний бар'єр для інфекції.

Підтримання оптимального балансу поживних речовин допомагає рослинам самостійно протистояти поширенню грибкових патогенів.