Дідімела

Перші симптоми з'являються на молодих пагонах навесні у вигляді розпливчастих плям фіолетового або пурпурового кольору навколо місць кріплення листків.

У міру розвитку хвороби плями розростаються, охоплюючи великі ділянки стебла, і згодом стають коричневими з помітним знебарвленням центру.

Кора на уражених ділянках поступово розтріскується, що призводить до оголення внутрішніх тканин стебла та їхнього передчасного всихання.

Наприкінці сезону на поверхні відмерлої кори можна побачити численні дрібні крапки чорного кольору — це плодові тіла збудника (пікніди).

Листя на хворих пагонах часто жовтіє, скручується і передчасно опадає, що негативно впливає на загальний стан куща та закладку генеративних бруньок.

Збудником хвороби є гриб Didymella applanata, що вражає переважно стебла малини та ожини, викликаючи їх поступове відмирання.

Патоген належить до групи аскоміцетів і має складний життєвий цикл, що включає як статеве, так і безстатеве розмноження.

Гриб зимує у вигляді грибниці в уражених тканинах стебел, а також у формі псевдотеціїв, з яких навесні викидаються аскоспори.

Влітку інфекція поширюється за допомогою пікноспор, які легко переносяться краплями дощу, вітром або комахами під час вегетації.

Гриб здатен паразитувати на ослаблених рослинах, де він активно розмножується, використовуючи природні отвори в епідермісі та пошкодження від шкідників.

Розвитку хвороби сприяє тривала дощова погода та висока відносна вологість повітря, що забезпечує ідеальні умови для проростання спор.

Загущені посадки, де відсутня належна циркуляція повітря, накопичують вологу та створюють сприятливий мікроклімат для поширення Didymella applanata.

Надмірне азотне живлення веде до формування занадто ніжних тканин, які легше уражаються патогеном і довше не визрівають перед зимою.

Пошкодження стебел шкідниками, зокрема галицями, створює додаткові умови для проникнення грибкової інфекції вглиб тканин.

Порушення агротехнічних норм, таких як нерегулярне видалення старих пагонів та бур'янів, сприяє накопиченню інфекційного навантаження на ділянці.

Дідімела спричиняє значне зниження врожайності, оскільки уражені пагони мають знижену морозостійкість та часто гинуть у зимовий період.

Порушення провідної системи стебел унеможливлює повноцінне живлення ягід, що призводить до їхнього дрібнішання та втрати смакових якостей.

Загибель бруньок на хворих ділянках зменшує потенціал майбутнього врожаю, оскільки на наступний рік такі пагони часто стають безплідними.

Рослина стає надзвичайно вразливою до вторинних інфекцій, що в поєднанні з основним збудником пришвидшує загибель куща.

Економічні збитки виражаються не лише у втраті врожаю, а й у необхідності витрат на фунгіциди та періодичне оновлення плантацій.

Головним заходом є санітарна обрізка та видалення пагонів, що мають ознаки ураження, з подальшим їхнім спалюванням за межами ділянки.

Необхідно дотримуватися рекомендованих схем посадки для забезпечення вентиляції та своєчасно знищувати бур'яни, що утримують вологу.

Застосування фунгіцидів на основі міді або системних препаратів у критичні фази росту дозволяє мінімізувати розвиток інфекції.

Комплексний підхід до захисту включає боротьбу зі шкідниками, які травмують стебла, створюючи умови для зараження.

• Використання здорового садивного матеріалу.
• Проріджування кущів.
• Збалансоване калійне та фосфорне живлення.
• Мульчування ґрунту.