Довідник · Хвороби

Грибні хвороби

Борошниста роса — це поширене грибкове захворювання, яке спричиняється патогенами родини Erysiphaceae. Ці гриби є облігатними паразитами, які висмоктують поживні речовини з клітин рослини за допомогою спеціальних відростків, що проникають у тканини епідермісу.

9 657 позицій

Вміст розділу

Хрящ-молочник жовтуватий Lactarius flavidus Хрящ-молочник звичайний Lactarius trivialis Хрящ-молочник золотистий Lactarius chrysorrhoeus Хрящ-молочник зональний Lactarius zonarius Хрящ-молочник кволий Lactarius tabidus Хрящ-молочник криваво-червоний Lactarius sanguifluus Хрящ-молочник крилоспоровий Lactarius pterosporus Хрящ-молочник лососевий Lactarius salmonicolor Хрящ-молочник оливково-чорний Lactarius turpis Хрящ-молочник пекучий Lactarius pyrogalus Хрящ-молочник перцевий Lactarius piperatus Хрящ-молочник повстяний Lactarius vellereus Хрящ-молочник рудий Lactarius fulvissimus Хумарія Humaria Хумарія напівкуляста Humaria hemisphaerica Хумікола Humicola Хумікола інсоленс Humicola insolens Хумікола сфеаліс Humicola sphaeralis Хумікола фускоатра Humicola fuscoatra Хьонеломіцетові Hoehnelomycetaceae Цвакхіоміцес Zwackhiomyces Цвакхіоміцес дісперсус Zwackhiomyces dispersus Цейтодиплоспороз робінії Ceuthodiplospora robiniae Целіфа Cellypha Целіфа Гольдбаха Cellypha goldbachii Целомоміцес Coelomomyces Целомоміцес псорофори Coelomomyces psorophorae Целомоміцетоз Coelomomycetaceae Ценангієвий некроз Cenangiaceae Ценангіоз Cenangium Ценангіоз сосни Cenangium ferruginosum Ценогонієві лишайники Coenogoniaceae Ценогоніум Coenogonium Ценогоніум ботріозум Coenogonium botryosum Ценококкум Cenococcum Ценококкум геофільний Cenococcum geophilum Ценококкум зернистий Cenococcum graniforme Цератіум ластівкоподібний Ceratium hirundinella Цератобазидієві гриби Ceratobasidiaceae Цератобазидієві гриби Ceratobasidiales Цератобазидіоз злаків Ceratobasidium gramineum Цератобазидіум дворогий Ceratobasidium bicorne Цератобазидіум рогоподібний Ceratobasidium cornigerum Цератоміцес Ceratomyces Цератоміцес заплутаний Ceratomyces confusus Цератоміцетові Ceratomycetaceae Цераториза опадаюча Ceratorhiza decidua Цераторизоз Ceratorhiza hydrophila Цераторизоз Ceratorhiza Цератостоматовые Ceratostomataceae Цератостомельоз Ceratostomella Цератостомельоз Ceratostomella rostrata Цератоцистидоз Ceratocystidaceae Цератоцистиопсис Ceratocystiopsis Цератоцистиопсис дрібний Ceratocystiopsis minuta Цератоцистис ціцікамменсіс Ceratocystis tsitsikammensis Цератоцистна гниль Ceratocystis polychroma Цератоцистна гниль пекана Ceratocystis caryae Цератоцистна хвороба манго Ceratocystis manginecans Цератоцистне в'янення охіа Ceratocystis huliohia

Грибні хвороби

Хвороба вражає широкий спектр сільськогосподарських культур, включаючи зернові, овочеві, плодово-ягідні насадження та декоративні квіти. Особливо часто від неї страждають огірки, кабачки, виноград, яблуні та троянди, що вимагає пильної уваги агрономів протягом усього вегетаційного періоду.

Основним симптомом є поява білого або сіруватого нальоту на поверхні листків, стебел та плодів. На початкових стадіях він виглядає як легка павутинка, але згодом стає густішим, нагадуючи борошно. Уражені тканини під нальотом швидко втрачають тургор, набувають бурого кольору і з часом відмирають.

Розвиток інфекції активізується при помірних температурах від +15°C до +25°C та високій вологості повітря. Також факторами ризику є надмірне внесення азотних добрив та загущені посіви, які перешкоджають нормальній циркуляції повітря, створюючи ідеальний мікроклімат для розмноження спор грибка.

Вредоносність патогена полягає у виснаженні рослини, оскільки вона витрачає ресурси на відновлення пошкоджених тканин замість формування врожаю. Порушення фотосинтезу призводить до суттєвого зменшення маси плодів, погіршення їх смакових якостей та загального зниження врожайності на 30–50% і більше.

Система захисних заходів передбачає комплексний підхід:

  • Використання стійких до хвороби сортів.
  • Регулярна санітарна обрізка та видалення уражених решток рослин.
  • Забезпечення оптимального режиму поливу без надмірного зволоження повітря.
  • Збалансоване живлення з акцентом на калій та фосфор.
  • Використання хімічних фунгіцидів та біопрепаратів на основі бактерій-антагоністів.