Дефіцит цинку

Кукурудза є класичним індикатором нестачі цинку в агроценозах. Окрім кукурудзи, до цього розладу схильні зернобобові культури, рис та різноманітні плодові дерева. У промисловому землеробстві важливо вчасно проводити діагностику, оскільки візуальні ознаки часто з’являються тоді, коли значна частина потенціалу врожайності вже втрачена.

Основні симптоми проявляються у вигляді хлоротичних смуг на листках, що починаються від основи. У кукурудзи це широкі світлі смуги вздовж центральної жилки, при цьому сама жилка та край листка залишаються зеленими. Характерними ознаками також є значне вкорочення міжвузлів, що надає рослині кущистого або карликового вигляду, та затримка розвитку генеративних органів.

Умови розвитку хвороби часто пов’язані з високим рівнем рН ґрунту (лужні ґрунти) або надмірним вмістом фосфору, який утворює з цинком важкодоступні для рослин сполуки. Також провокуючим чинником є низька температура ґрунту під час весняного періоду, коли біологічна активність мікроорганізмів та ріст коріння суттєво сповільнені.

Вредоносність дефіциту цинку виражається у зниженні імунітету рослин до стресових факторів та значній втраті продуктивності. Порушується процес запилення, зерна в початках кукурудзи формуються дрібними або нерозвиненими, що безпосередньо впливає на економічні показники господарства та якість отриманого зерна.

Система захисту базується на комплексному підході:

• Листове підживлення хелатними сполуками цинку у фазі 3–6 листків кукурудзи.
• Використання добрив, що містять доступний цинк для внесення в ґрунт.
• Контроль рівня фосфорних добрив для запобігання хімічного антагонізму.
• Аналіз ґрунту для визначення реального вмісту доступних форм цинку перед посівною.