Фітоплазмоз рослин

Через відсутність клітинної стінки фітоплазми надзвичайно чутливі до умов навколишнього середовища поза організмом господаря, але в судинах флоемі вони розмножуються дуже швидко.

Ці патогени неможливо виростити на штучних поживних середовищах, що ускладнює їх вивчення. Вони поширюються переважно комахами-переносниками, які стають носіями після живлення на заражених рослинах.

Системна природа збудника призводить до того, що він поширюється всіма органами рослини, викликаючи серйозні порушення обміну речовин та гормонального балансу.

Коло господарів фітоплазм дуже широке: від овочевих культур (редис, ріпа, гірчиця індійська) до декоративних (гербера Джемсона, цикламен персидський) та плодових дерев (персик).

Головною ознакою є хлороз (пожовтіння) листя, який часто починається з країв або міжжилкового простору. Рослини виглядають хворими та пригніченими, втрачають інтенсивність зеленого забарвлення.

Спостерігається типова деформація: листя дрібнішає, стає жорстким, скручується. Часто виникає явище «відьминих мітел» через надмірне розростання пазушних бруньок.

Квіти під впливом фітоплазм часто піддаються філодії — перетворенню елементів квітки на зелені листоподібні утворення, що робить рослину безплідною.

Коренева система уражених рослин недорозвинена, спостерігається відмирання дрібних коренів. Це призводить до передчасного в'янення рослин, особливо в спекотні години дня.

У плодових культур, таких як персик, спостерігається некроз тканин кори, затримка росту пагонів та значне зниження якості та кількості врожаю плодів.

Поширення хвороби залежить від активності комах-переносників — переважно цикадок, листоблішок та попелиць. Чим вища їхня чисельність, тим швидше інфекція охоплює посів.

Жарка та посушлива погода сприяє активній міграції шкідників з дикорослих бур'янів, які є постійними резерваторами фітоплазми, на культурні площі.

Зараження часто відбувається навесні, коли молоді особини комах починають активно живитися. Інфекційний період у комах може тривати протягом усього їхнього життєвого циклу.

Порушення агротехнічних норм, зокрема наявність великої кількості бур'янів біля посівів, значно підвищує ризик виникнення спалаху фітоплазмозу.

У розплідниках фітоплазма може передаватися механічним шляхом під час щеплення або при використанні інфікованого живця, що є критичним для плодових культур.

Фітоплазмоз завдає значних збитків агропромисловому комплексу. Він призводить до зниження врожайності, погіршення смакових та поживних якостей продукції.

Декоративні культури через хворобу втрачають товарний вигляд, що робить їх непридатними для реалізації. У випадку гербери чи цикламену це призводить до повної втрати партії товару.

Ураження рапсу та гірчиці призводить до зниження олійності насіння та погіршення показників якості олії, що критично для переробних підприємств.

Захворювання має системний характер, тому одужання рослин неможливе. Кожна інфікована рослина стає «інфекційним депо» для комах, які поширюють хворобу далі.

У занедбаних випадках фітоплазмоз може спричинити загибель всієї культури на полі, що змушує фермерів йти на кардинальні заходи, включаючи знищення всієї площі посіву.

Основним методом боротьби є контроль чисельності комах-переносників. Застосування системних інсектицидів дозволяє суттєво знизити ризик передачі інфекції.

Видалення та знищення хворих рослин на ранніх стадіях є обов'язковим заходом для розриву ланцюга передачі фітоплазми до здорових екземплярів.

Боротьба з бур'янами, особливо багаторічними, які зимують разом із фітоплазмою, дозволяє значно оздоровити фітосанітарну ситуацію навколо полів.

Використання безвірусного та безфітоплазмового насіннєвого та садивного матеріалу є запорукою успішного вирощування чутливих до хвороби культур.

• Проведення моніторингу за допомогою кольорових пасток для виявлення переносників.
• Просторова ізоляція нових посівів від старих, де зафіксовано осередки інфекції.
• Вибір стійких або менш вразливих сортів для посіву у зонах підвищеного ризику.