Хибна сажка рису

Інфекція вражає виключно культуру рису, проникаючи в рослину на стадії цвітіння. Основним періодом зараження є фаза виметування волоті, коли спори гриба потрапляють на маточки.

Біологія збудника характеризується утворенням великих оливково-зелених псевдосклероціїв, які поступово заміщують зернівки. Ці утворення є джерелом вторинного зараження протягом вегетації.

Гриб здатний зберігати життєздатність у ґрунті та на рослинних рештках протягом кількох років, що робить його вкрай стійким до несприятливих факторів середовища.

Мікологічні дослідження підтверджують, що патоген активно виробляє токсини, такі як устилагіноїдини, які знижують якість зернової продукції та можуть бути небезпечними.

Перші ознаки ураження стають помітними лише у фазі дозрівання, коли замість здорових зерен всередині колоскових лусок утворюються великі грибні утворення.

Зовнішній симптом проявляється у вигляді кулястих наростів, які спочатку мають жовтуватий або оранжевий колір, поступово стаючи оксамитово-зеленими або майже чорними.

Розмір цих грибних грудок може значно перевищувати розмір здорової зернівки рису, що призводить до розсунення лусок волоті та деформації колоса.

При дозріванні спори гриба легко осипаються, утворюючи порошкоподібний наліт оливкового кольору на сусідніх рослинах та органах волоті.

• Наявність оксамитових зелених спор на зернах.
• Значне збільшення розмірів уражених зерен.
• Деформація та часткова руйнація волоті.
• Зараження окремих колосків всередині однієї волоті.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку інфекції є висока відносна вологість повітря, що перевищує 90% у період цвітіння культури.

Температурний режим у діапазоні від +25°C до +30°C вважається оптимальним для проростання конідій та швидкого поширення патогену в посівах.

Тривалі дощі та похмура погода під час фази виметування волотей різко підвищують ризик масового розвитку захворювання на рисових чеках.

Агротехнічні фактори, такі як загущення посівів та надмірне внесення азотних добрив, створюють мікроклімат, що сприяє стрімкому розвитку грибниці.

Розвиток хвороби тісно пов'язаний з періодом цвітіння, тому будь-яке відхилення в графіку зрошення, що підвищує вологість, провокує спалах інфекції.

Прямий збиток виражається у суттєвому зниженні врожайності зерна, оскільки гриб повністю заміщує ендосперм зернівки своїми міцеліальними тканинами.

Уражене зерно стає непридатним для харчових цілей та переробки, що тягне за собою значні економічні втрати для господарств.

Токсичність спор та продуктів метаболізму гриба робить продукцію небезпечною, що обмежує можливості реалізації врожаю на ринку.

Заражені посіви потребують додаткових витрат на очищення зерна, оскільки спори важко повністю відокремити від здорової фракції при післязбиральній обробці.

Знижується посівна якість насіння: матеріал, отриманий з інфікованих полів, має низьку схожість, що неприпустимо для посіву.

Основою захисту є використання сертифікованого, здорового насіннєвого матеріалу, вільного від спор гриба Ustilaginoidea virens.

Важливо дотримуватися сівозміни та проводити глибоку оранку ґрунту, щоб загорнути рослинні рештки, де зберігаються склероції патогену.

У період цвітіння рису рекомендується застосування системних фунгіцидів, якщо погодні умови сприяють розвитку хвороби.

Збалансоване внесення азотних добрив допомагає запобігти надмірному розвитку вегетативної маси, знижуючи щільність посівів та вологість мікроклімату.

Необхідно своєчасно знищувати бур'яни із родини злакових, які можуть бути додатковими резерваторами інфекції у міжсезоння.