Чорна коренева гниль

Інфекція поширюється через ендоконідії та хламідоспори, які переносяться з частинками ґрунту, поливною водою або через брудний садовий інвентар та тару.

Гриб має високу патогенність, проникаючи в тканини кореня через мікропошкодження або кореневі волоски, що робить його вкрай небезпечним для молодих сіянців.

Широкий перелік культур, що уражаються, включає пасльонові, бобові, гарбузові, а також тютюн та декоративні квіткові рослини, що створює постійний ризик на присадибних ділянках.

Біологія гриба робить його здатним до тривалого існування без рослини-господаря, тому повне викорінення збудника з ґрунту є надзвичайно складним завданням для агронома.

Перші симптоми проявляються у вигляді пригнічення росту та в’янення рослин, що часто помилково приймають за нестачу вологи. Нижнє листя поступово жовтіє та передчасно відмирає.

На коренях утворюються темні, майже чорні плями, які поступово зливаються. Уражені тканини стають м’якими, слизькими та легко руйнуються при спробі витягнути рослину з ґрунту.

Під мікроскопом або при сильному ураженні на поверхні коренів видно чорний оксамитовий наліт — це маса спор патогена, що готуються до поширення.

У розсади спостерігається типова «чорна ніжка»: основа стебла темніє, стоншується, що призводить до вилягання та швидкої загибелі молодих сіянців у короткі терміни.

Розвиток бічних коренів повністю припиняється, через що рослина втрачає здатність поглинати воду та мінеральні елементи, що призводить до її неминучої загибелі.

Розвиток Thielavia basicola найактивніше відбувається при температурі ґрунту від 18 до 24°C, що відповідає періоду активного росту багатьох сільськогосподарських культур.

Надмірна вологість ґрунту є критичним фактором, оскільки вода сприяє швидкому пересуванню спор гриба до здорових коренів сусідніх рослин.

Гриб віддає перевагу нейтральному або слаболужному середовищу (pH 6,0–7,5). Тому підкислення ґрунту часто використовують як один із методів стримування інфекції.

Погане провітрювання в теплицях, конденсат на стінках та загущення посівів створюють ідеальний мікроклімат для активного розмноження та поширення гриба.

Використання нестерилізованого ґрунту або зараженого гною є найпоширенішим шляхом потрапляння збудника на нові території або в нові теплиці.

Головна шкода полягає в масовій загибелі розсади, що призводить до втрати посівного матеріалу та зриву графіку висадки рослин на постійне місце вирощування.

У дорослих рослин хвороба значно знижує продуктивність, що веде до недобору врожаю та погіршення товарного вигляду плодів чи технічної сировини.

Уражені корені стають вхідними воротами для вторинних інфекцій, зокрема бактеріальних гнилей, які довершують руйнування кореневої системи рослини.

Земля, заражена цим грибом, потребує багаторічних зусиль або радикальних методів дезінфекції, що значно підвищує собівартість вирощуваної продукції.

Зниження якості та кількості врожаю на великих площах завдає значних економічних збитків господарствам, що спеціалізуються на вирощуванні чутливих культур.

Використання стерильних ґрунтосумішей та обов’язкова дезінфекція тари й інструментів є першочерговим заходом профілактики хвороби в умовах закритого ґрунту.

Регулювання кислотності ґрунту (підкислення) до рівня pH 5,5–5,8 допомагає значно зменшити активність збудника та захистити кореневу систему від колонізації.

Біологічний метод боротьби, зокрема внесення препаратів на основі грибів роду Trichoderma, демонструє гарні результати у пригніченні Thielavia basicola.

Хімічний захист передбачає пролив ґрунту системними фунгіцидами, проте це слід розглядати лише як допоміжний захід при виявленні перших ознак хвороби.

• Впровадження правильних сівозмін із залученням нечутливих культур.
• Видалення та спалювання уражених рослин разом із грудкою землі.
• Забезпечення гарного дренажу та уникання перезволоження ґрунту.
• Оптимальна густота посівів для покращення циркуляції повітря.