Стробілюрус чіпкий
Strobilurus tenacellus
Стробілюрус чіпкий — це базидіальний гриб, який належить до екологічної групи сапротрофів, що розвиваються на відмерлих залишках хвойних рослин.
Вміст розділу
Стробілюрус чіпкий
В агрономічному та лісогосподарському аспектах цей організм виступає як фактор зниження якості лісового насіння, що накопичується в підстилці.
Патоген спеціалізується на розщепленні складних полісахаридів у тканинах шишок сосни, використовуючи їх як головне джерело живлення для росту міцелію.
Гриб утворює плодові тіла, які здатні витримувати низькі температури, що дозволяє йому розпочинати активну діяльність одразу після танення снігу.
Поширення відбувається за допомогою базидіоспор, які легко переносяться вітром на великі відстані, колонізуючи нові опалі шишки в лісових масивах.
Першою ознакою є поява на поверхні шишок дрібних грибів із характерними тонкими, довгими ніжками, що глибоко проникають у тканини субстрату.
Зовнішня частина шишки поступово втрачає свою міцність, стає крихкою та набуває темного забарвлення в місцях розвитку міцелію.
На ранніх етапах розвитку всередині шишки можна помітити білуватий або сіруватий ватний наліт, що свідчить про активний ріст грибниці.
Пошкоджені екземпляри швидко розсипаються в руках, оскільки внутрішня структура насіннєвих лусок повністю руйнується ферментами патогена.
Відсутність здорового кольору та нетипова для сезону м'якість шишки є прямим індикатором зараження стробілюрусом у лісових умовах.
Висока вологість середовища є критично важливою умовою для проростання спор та формування плодових тіл у весняний період року.
Оптимальний температурний діапазон для життєдіяльності становить від 5 до 15 градусів за Цельсієм, що відповідає умовам прохолодної весни.
Наявність густої лісової підстилки створює стабільний мікроклімат, який захищає міцелій від пересихання протягом всього періоду розвитку.
Старі, минулорічні шишки, що лежать у вологому ґрунті, є найкращим живильним середовищем для цього гриба-руйнівника.
Застійні явища повітря в розсадниках та низинах з великою кількістю хвойного опаду значно прискорюють розмноження та поширення хвороби.
Головна небезпека полягає у втраті насіннєвого фонду, оскільки інфіковані шишки стають непридатними для збору якісного посівного матеріалу.
Насіння, витягнуте з таких шишок, часто має знижену схожість та енергію проростання через токсичний вплив продуктів метаболізму гриба.
Інфіковані шишки в умовах складів можуть поширювати спори на здоровий матеріал, що призводить до псування великих партій насіння.
Біологічне руйнування опаду, хоч і є частиною природного колообігу речовин, стає проблемою при створенні плантацій для отримання соснового насіння.
Зменшення кількості якісного насіння прямо впливає на вартість робіт з лісовідновлення та продуктивність розплідників у довгостроковій перспективі.
Ефективною профілактикою є своєчасний збір шишок, поки вони ще не контактували з ґрунтовою вологою та не були заражені патогеном.
Важливим заходом є дотримання режиму просушування насіння при температурі, що перешкоджає росту грибних гіфів усередині насіннєвої маси.
Санітарне очищення ділянок від торішнього опаду значно знижує кількість спор у повітрі та запобігає поширенню інфекції в молодих насадженнях.
Для зберігання необхідно використовувати сухі, добре провітрювані приміщення, де вологість повітря не дозволяє грибку розвиватися на матеріалі.
Хімічні методи боротьби включають протруювання насіння фунгіцидами перед посівом, що дозволяє нейтралізувати мікрофлору, яка потрапила з поверхні шишок.