Ринхоспоріоз

Патоген найчастіше вражає ячмінь та озиме жито, проте може розвиватися і на інших злакових видах. Гриб зберігається в ґрунті, на рештках рослин та в насінні.

Спори гриба активно поширюються вітром та краплями дощу під час вегетації. Це дозволяє інфекції швидко охоплювати значні території посівів навіть за відсутності прямого контакту рослин.

Гриб здатний перезимовувати у вигляді грибниці на озимих культурах та на дикорослих злаках, що робить його постійним джерелом небезпеки.

Висока здатність патогена до мутацій ускладнює завдання селекціонерам, які працюють над виведенням сортів, стійких до нових рас гриба.

Перші ознаки хвороби проявляються як характерні плями на нижніх листках у вигляді світло-сірих овальних утворень з темно-коричневою облямівкою.

Згодом ці плями збільшуються, зливаються між собою та охоплюють майже всю поверхню листка. Уражена тканина відмирає, що візуально виглядає як засихання листя.

На стеблах та колоссях ознаки хвороби виражені менше, але при сильному ураженні спостерігається їх деформація, викривлення та ламкість.

На відміну від багатьох інших плямистостей, плями ринхоспоріозу мають досить виразну лінзоподібну форму, що є важливим діагностичним показником.

В умовах високої вологості на плямах може з'являтися ледь помітний сіруватий наліт, що складається з маси конідій патогенного гриба.

Розвиток ринхоспоріозу інтенсивно відбувається за температури від +15 до +20 градусів Цельсія та високій вологості повітря.

Затяжні весняні дощі та часті тумани є ідеальними умовами для проростання спор та масового зараження посівів ячменю або жита.

Загущені посіви створюють локальний мікроклімат, де волога затримується довше, що суттєво прискорює поширення інфекції всередині агроценозу.

Надмірне азотне живлення, що призводить до інтенсивного росту вегетативної маси, знижує стійкість тканин рослин до проникнення грибниці.

Порушення сівозміни та наявність великої кількості рослинних решток у верхньому шарі ґрунту є ключовими чинниками швидкого накопичення інфекційного фону.

Шкодочинність ринхоспоріозу полягає в значному скороченні площі фотосинтезу, що призводить до недобору врожаю від 15 до 30 відсотків залежно від інтенсивності ураження.

Хвороба спричиняє передчасне висихання листя, через що зерно не отримує достатньої кількості поживних речовин, стаючи щуплим та неякісним.

Зниження енергії проростання насіння та маси тисячі зерен робить врожай непридатним для використання в якості насіннєвого матеріалу в наступному сезоні.

Уражені посіви мають меншу зимостійкість, що критично для озимих зернових, які можуть випадати в зимовий період або значно гірше відростати навесні.

Економічні збитки також включають додаткові витрати на проведення багаторазових фунгіцидних обробок посівів протягом вегетаційного періоду.

Головним заходом є дотримання агротехнічних вимог, зокрема правильна сівозміна та глибока оранка ґрунту для знищення джерел інфекції.

Використання протруєного насіння високої якості дозволяє захистити сходи від раннього зараження та зміцнити імунітет молодих рослин.

Хімічний захист передбачає своєчасне внесення фунгіцидів при досягненні порогу шкодочинності, зазвичай у фазу виходу в трубку або прапорцевого листка.

Вибір фунгіцидів має ґрунтуватися на моніторингу патогену та чергуванні діючих речовин для запобігання розвитку резистентності у гриба.

• Дотримання просторової ізоляції від попередніх посівів
• Сівба в оптимальні агротехнічні строки
• Внесення збалансованих доз мінеральних добрив
• Моніторинг посівів на наявність перших ознак хвороби