Сахароміцети

Ці гриби не утворюють справжнього міцелію, а розмножуються шляхом брунькування. Така особливість біології дозволяє їм надзвичайно швидко колонізувати пошкоджені ділянки плодів та ягід.

Їхня патогенність базується на метаболізмі цукрів, що містяться у плодах, з утворенням етилового спирту та вуглекислого газу. Саме ці продукти життєдіяльності викликають швидке псування та втрату смакових якостей продукції.

Поширення збудника відбувається через водні краплі, комах та заражений інвентар. Мікроорганізми є повсюдними, тому вони постійно присутні на поверхні здорових рослин.

Для активізації патогена необхідне проникнення вглиб тканин через мікротріщини або пошкодження, завдані шкідниками або несприятливими погодними умовами.

Головною ознакою ураження є розм’якшення тканин плодів та характерний спиртовий або кислий запах, що свідчить про активне бродіння всередині продукту.

На поверхні часто з’являються дрібні пухирці газу, що виділяється при розкладанні цукрів. Це візуально відрізняє сахароміцетоз від інших видів гнилей.

Тканини плода стають водянистими та змінюють колір на темніший. На відміну від пліснявих грибів, при цій хворобі на поверхні рідко можна побачити пил або густий наліт спор.

Через руйнування клітинної структури сік починає витікати, що призводить до швидкої втрати форми плоду. Поверхня шкірки стає дуже ніжною і легко пошкоджується при найменшому дотику.

Уражені плоди стають джерелом приваблення комах, зокрема дрозофіл, які в процесі живлення переносять дріжджові клітини на сусідні здорові плоди.

Основним фактором розвитку є висока вологість повітря та наявність конденсату на поверхні плодів. Оптимальні умови створюються при поганій вентиляції під час зберігання.

Температурний режим у межах +20°C…+30°C є ідеальним для стрімкого розмноження дріжджів. У таких умовах ферментація протікає протягом лічених годин.

Механічні пошкодження є обов’язковим стартовим механізмом. Сліди граду, проколи комах або тріщини при перезріванні забезпечують прямий доступ грибів до поживних речовин.

Накопичення вуглекислого газу в замкнених просторах (ящиках, камерах зберігання) при відсутності провітрювання прискорює деградацію тканин.

Високий рівень вмісту цукрів у плодах, що досягається при досягненні повної стиглості, робить продукцію максимально вразливою до атаки сахароміцетів.

Шкодочинність сахароміцетів проявляється у повній втраті товарних та споживчих властивостей врожаю. Продукт стає непридатним для вживання або переробки.

Хвороба значно підвищує ризик виникнення вторинних інфекцій, таких як бактеріальні гнилі, що остаточно знищує партію плодів при зберіганні.

Економічні втрати складаються з вартості втраченої продукції, витрат на очищення приміщень та утилізацію великих обсягів зіпсованого матеріалу.

Наявність продуктів бродіння в плодах робить їх непридатними для виготовлення соків, джемів або консервів через невідповідний смак і запах.

Через швидкість розвитку хвороби, вона здатна знищити партію врожаю ще під час транспортування до місця реалізації.

Критично важливо дотримуватися технології збору врожаю, уникаючи будь-яких ударів чи натисків, що можуть порушити цілісність шкірки.

Забезпечення належної вентиляції в складах дозволяє знизити вологість повітря і попередити утворення конденсату, що сповільнює розвиток патогена.

Дезінфекція тари перед завантаженням плодів — обов’язковий етап, що дозволяє суттєво зменшити інфекційний фон у приміщенні.

• Ретельне сортування плодів перед зберіганням.
• Контроль шкідників протягом вегетації.
• Дотримання режиму охолодження продукції.
• Використання чистих пакувальних матеріалів.

Застосування профілактичних фунгіцидних обробок у садах допомагає знизити ризик ураження плодів ще до моменту збору врожаю.