Рамуляріоз щавлю

Гриб належить до порядку гіфоміцетів та розмножується конідіями. Вони розповсюджуються за допомогою вітру, води та механічним шляхом під час догляду за плантацією.

Зимує патоген у ґрунті або на залишках уражених рослин у вигляді грибниці. Навесні, при підвищенні температури, гриб активізується та утворює нові спори.

Інфекція здатна швидко поширюватися протягом усього періоду вегетації, якщо кліматичні умови сприяють розвитку спор та проростанню грибниці всередині тканин листка.

Розвиток патогена підпорядкований циклічності, тому за сприятливих умов можлива поява кількох генерацій спор протягом одного літнього сезону.

На початковій стадії рамуляріозу на листках з’являються дрібні плями світло-сірого або коричневого кольору, які з часом мають тенденцію до збільшення.

Характерною ознакою є поява білуватого нальоту на нижній поверхні листкової пластини. Це спороношення гриба, що активно розвивається в умовах підвищеної вологості.

Плями часто мають темну облямівку, яка чітко окреслює зону ураження здорової тканини листка від відмерлої частини, де гриб виділяє токсини.

При сильному ураженні листя скручується, стає крихким і швидко засихає, що значно знижує привабливість продукції для кінцевого споживача.

Хвороба поширюється знизу вгору, тому першими страждають старі листки, розташовані ближче до ґрунту, де рівень вологості зазвичай вищий.

Для інтенсивного розвитку рамуляріозу необхідна висока вологість повітря. Найчастіше спалахи хвороби спостерігаються після затяжних дощів або в періоди з великою кількістю роси.

Температурний режим від 18 до 23 градусів є найбільш сприятливим для швидкого проростання спор та колонізації листя грибом.

Загущені посіви створюють мікроклімат із недостатньою аерацією. В таких умовах волога тривалий час не випаровується, що створює комфортне середовище для розвитку інфекції.

Наявність бур'янів на ділянці також сприяє поширенню хвороби, оскільки вони перешкоджають провітрюванню і часто можуть бути проміжними носіями патогенів.

На ділянках з важкими ґрунтами, де спостерігається застій води, рівень ураження рамуляріозом значно вищий, ніж на добре дренованих площах.

Рамуляріоз щавлю завдає значної шкоди, оскільки прямо впливає на товарні якості зелені. Уражене листя втрачає вітамінну цінність та товарний вигляд.

Зменшення асиміляційної поверхні листя призводить до уповільнення темпів росту рослини, що суттєво скорочує загальну врожайність з одиниці площі.

Хвороба послаблює кореневу систему щавлю, що негативно позначається на перезимівлі та відновленні рослини наступного сезону.

Продукція, уражена плямами, стає непридатною для реалізації через поганий товарний вигляд та ризик швидкого псування при транспортуванні.

Запущені випадки призводять до відмирання всієї листової розетки, що вимагає проведення повної пересадки або оновлення плантації.

Основним заходом боротьби є дотримання сівозміни. Не можна вирощувати щавль на одній і тій самій площі довше ніж три роки поспіль.

Обов'язковим є збирання та знищення рослинних решток, оскільки саме вони є основним джерелом інфекції для наступного року.

Проріджування посівів дозволяє забезпечити належну циркуляцію повітря, що значно знижує вологість навколо листя і стримує розвиток гриба.

Використання фунгіцидів має бути обмеженим і проводитися з дотриманням термінів очікування, щоб продукція залишалася безпечною для вживання.

• Використання стійких до хвороб сортів щавлю.
• Внесення калійних добрив для підвищення стійкості тканин листя.
• Контроль рівня вологості за допомогою правильної організації поливу.