Псевдофлеоспорельоз діоскореї

У центрі плям при сприятливих умовах розвиваються спороложа збудника, що виглядають як дрібні чорні цятки. Це є головною відмінною рисою даної хвороби від бактеріальних інфекцій.

З часом плями можуть зливатися, охоплюючи значну частину листової пластини, що призводить до її передчасного всихання та відмирання. За високої вологості навколо плям може з’являтися слабкий наліт.

Ураження може поширюватися на стебла, спричиняючи їх некроз та викривлення. Це значно порушує фізіологічні процеси в організмі рослини та послаблює її загальний стан.

Рослини, що зазнали сильного ураження, виглядають слабкими та пригніченими. Це призводить до зниження темпів накопичення органічної маси в бульбах та втрати якості врожаю.

Збудником захворювання є гриб Pseudophloeosporella dioscoreae, що належить до класу недосконалих грибів. Цей патоген є вузькоспеціалізованим і вражає переважно види родини Dioscoreaceae.

Живий цикл патогена нерозривно пов'язаний із рослинними рештками, де він зберігається до наступного сезону. Конідії гриба є головним джерелом поширення інфекції на молоді сходи.

Перенесення спор здійснюється за допомогою дощових крапель, води під час поливу, а також потоками вітру. Висока щільність посадок створює ідеальні умови для швидкого розповсюдження грибка.

Патоген має високу здатність адаптуватися до змін довкілля. Інфекційний процес починається з проростання конідій на поверхні листка за наявності мінімальної кількості вологи.

Біологія Pseudophloeosporella dioscoreae передбачає швидке утворення нових спор, що дозволяє хворобі розвиватися епіфітотійно при настанні сприятливих погодних умов.

Головним фактором розвитку псевдофлеоспорельозу є висока відносна вологість повітря та тривалі опади. Вода на поверхні листя є обов'язковою умовою для проростання спор.

Оптимальна температура для розвитку міцелію коливається в межах 22–28 градусів Цельсія. Це найбільш сприятливий період для масового ураження плантацій.

Погана вентиляція в густих посівах сприяє застою вологого повітря, що значно пришвидшує інфікування рослин. Важливо забезпечити достатній простір між рослинами під час посадки.

Слабкі та виснажені рослини, що мають дефіцит поживних речовин, значно швидше піддаються ураженню грибком, ніж сильні та здорові екземпляри.

Порушення правил сівозміни, зокрема вирощування діоскореї на одній ділянці кілька років поспіль, веде до накопичення патогену в ґрунті та на рештках рослин.

Псевдофлеоспорельоз викликає суттєве зменшення асиміляційної поверхні листя, що призводить до зниження інтенсивності фотосинтезу та порушення продуктивності.

Через ураження листя рослини не можуть накопичити достатню кількість поживних речовин, що безпосередньо впливає на масу та розмір бульб, які є головною цінністю врожаю.

Передчасна загибель листкового апарату змушує рослину використовувати запаси з бульб, що призводить до значного погіршення товарних якостей продукції та зниження врожайності.

Інфекція, що зберігається в бульбах, негативно впливає на якість садивного матеріалу наступного року, що призводить до розвитку слабких і хворих сходів.

Витрати на заходи боротьби та втрата частини врожаю роблять псевдофлеоспорельоз економічно небезпечним захворюванням у регіонах промислового вирощування діоскореї.

Основним методом профілактики є суворе дотримання сівозміни з поверненням культури на старе місце не раніше ніж через 3 роки, що дозволяє зменшити запас інфекції в ґрунті.

Ретельне прибирання рослинних решток після збору врожаю є обов'язковим, оскільки вони є основним резервуаром Pseudophloeosporella dioscoreae.

Використання виключно здорового садивного матеріалу дозволяє уникнути занесення хвороби на нові ділянки та забезпечує кращий старт для розвитку молодих рослин.

Вчасне проведення хімічних обробок фунгіцидами під час перших ознак появи плям дозволяє ефективно зупинити поширення інфекції по плантації.

• Проріджування посівів для кращої аерації листя.
• Боротьба з бур'янами, що можуть бути джерелом інфекції.
• Підживлення рослин для зміцнення їхнього природного імунітету.