Червона плямистість сливи

Гриб зимує у вигляді плодових тіл — перитеціїв, які зберігаються на опалому інфікованому листі протягом усієї зими.

Навесні, під час періоду розпускання бруньок, зі зрілих аскоспор починається первинне зараження здорового листя молодого дерева.

Протягом літа гриб розвивається в тканинах листа, формуючи конідіальне спороношення, що забезпечує вторинне зараження крони.

Життєвий цикл патогена тісно пов'язаний з фізіологічними процесами дерева, що дозволяє йому ефективно паразитувати протягом усього вегетаційного періоду.

Перші симптоми проявляються на молодих листках у вигляді невеликих жовтих плям, які поступово змінюють колір на яскраво-червоний або навіть оранжевий.

Плями поступово збільшуються, стають опуклими, м'ясистими та набувають характерного блиску, виділяючись на фоні здорової тканини.

На нижньому боці листа в місцях плям розвиваються дрібні чорні крапки, що є пікнідами гриба, де накопичуються конідії.

До кінця літа уражена тканина листа висихає, стає ламкою, а інколи випадає, утворюючи отвори, що призводить до деформації листа.

У випадках сильного зараження листя передчасно жовтіє та масово опадає, що робить дерево візуально дуже хворим.

Розвиток гриба відбувається найбільш інтенсивно при високій вологості повітря, особливо під час дощової та прохолодної весни.

Наявність крапельно-рідинної вологи є обов'язковою умовою для проростання спор, тому тумани та часті дощі стимулюють поширення патогена.

Загущені посадки в саду, де крони дерев переплітаються, створюють ідеальний мікроклімат для збереження інфекційного фону.

Літнє розповсюдження конідій суттєво прискорюється при чергуванні теплих днів з опадами, що сприяє їх перенесенню з вітром.

Відсутність належного догляду за пристовбурними колами сприяє накопиченню джерел інфекції та сприяє щорічному зараженню дерев.

Основна шкода полягає у передчасному листопаді, який позбавляє дерево можливості накопичити достатньо енергії для зимівлі.

Порушення фотосинтезу негативно впливає на закладку бруньок, що знижує врожайність наступного сезону.

Плоди на хворих деревах розвиваються слабкими, втрачають свої смакові якості та часто осипаються недозрілими.

Тривале ураження призводить до поступового виснаження дерева, що робить його вразливим до морозів та інших шкідників.

У молодому саду або розпліднику хвороба може стати причиною загибелі саджанців, що завдає відчутних економічних збитків.

Найефективнішою профілактикою є ретельне прибирання опалого листя з-під дерев восени для подальшої утилізації або компостування.

Глибоке перекопування ґрунту в міжряддях та пристовбурних колах навесні сприяє знищенню джерел первинного зараження.

Обробка фунгіцидами (зокрема препаратами міді) у фазу зеленого конуса та після завершення цвітіння є необхідним заходом захисту.

Правильне формування крони та періодична санітарна обрізка покращують аерацію, що значно знижує ризик розвитку хвороби.

• Обов'язкове спалювання ураженого листя.
• Використання фунгіцидів системної дії за перших ознак.
• Забезпечення гарного дренажу ділянки саду.