Кила капусти

На початкових етапах на корінцях розсади виникають дрібні світлі вузлики, які поступово збільшуються, стають бурими та починають руйнуватися.

Надземна частина уражених рослин помітно відстає у розвитку, листя втрачає тургор, стає млявим, часто жовтіє та в’яне у спекотні періоди дня.

Сильно уражені екземпляри поступово гинуть, оскільки коренева система через деформацію тканин втрачає здатність поглинати воду та поживні елементи з ґрунту.

Викопування хворої рослини демонструє повну втрату нормальної структури кореня, який перетворюється на здерев’янілу або підгнилу масу наростів.

Збудником цієї хвороби є Plasmodiophora brassicae — вузькоспеціалізований ґрунтовий паразит, що належить до класу плазмодіофорових грибоподібних організмів.

Патоген не є малярійним плазмодієм; він вражає виключно рослини родини хрестоцвітих, викликаючи специфічне розростання кореневих тканин.

У ґрунті інфекція зберігається у вигляді цист (спор), які мають надзвичайно високу стійкість до несприятливих умов та можуть виживати десятиліттями.

При наявності кореневих виділень господаря цисти проростають у зооспори, які через вологу проникають у кореневі волоски рослини-господаря.

Всередині кореня паразит утворює плазмодій, який стимулює хаотичний поділ клітин рослини, що призводить до формування характерних «кил» (наростів).

Для успішного зараження та розвитку патогену критично важливими є висока вологість ґрунту (на рівні 60–90%) та температурний режим у діапазоні +18...+25°C.

Підвищена кислотність ґрунту є головним стимулятором поширення хвороби: у кислих ґрунтах інфекція розвивається агресивно та швидко охоплює площу.

Поширення спор здійснюється через брудний сільськогосподарський інвентар, заражену розсаду, переміщення ґрунту під час обробітку та через поливну воду.

Загущені посіви створюють локальні умови підвищеної вологості, що сприяє активному пересуванню зооспор у ґрунтовому розчині до коріння рослин.

Монокультура, тобто постійне вирощування хрестоцвітих на одному місці, призводить до накопичення інфекційного навантаження, яке стає неможливо подолати без заходів захисту.

Кила є однією з найбільш руйнівних хвороб, здатною призвести до повної втрати врожаю на заражених ділянках господарства.

Рослини, уражені хворобою, не здатні сформувати товарний качан, що робить їх вирощування економічно недоцільним для професійного землеробства.

Патоген має широкий діапазон господарів, включаючи всі види капусти, редис, ріпу, гірчицю, що ускладнює підбір сівозміни на уражених ґрунтах.

Ураження коренів робить рослину вразливою для вторинних інфекцій, зокрема бактеріозів, що значно пришвидшує процес загнивання врожаю на корені.

Тривале виживання спор у ґрунті означає, що поле стає «закритим» для вирощування чутливих культур на тривалий термін без спеціалізованої обробки.

Базовим заходом боротьби є впровадження сівозміни, де капустяні культури повертаються на попереднє місце не раніше ніж через 5-7 років.

Важливим агротехнічним прийомом є вапнування ґрунту, що дозволяє змінити реакцію середовища на нейтральну або слаболужну, яка пригнічує патоген.

Необхідно ретельно збирати та вивозити з поля всі рослинні залишки, включаючи коріння, оскільки саме вони є основним джерелом накопичення спор.

Використання фунгіцидів під час висадки розсади та вибір стійких до кіли гібридів значно знижують ризик поширення інфекції на полях.

• Ретельний огляд розсади перед висадкою на наявність підозрілих наростів.
• Дезінфекція інструментів та техніки після роботи на заражених ділянках.
• Боротьба з бур'янами, особливо з дикорослими капустяними рослинами (грицики, талабан).