Піхія пасторіс

У сільському господарстві ці дріжджі відомі як важливий об'єкт для мікробіологічного синтезу, а не як об'єкт захисту рослин. Вони не уражають ані листя, ані кореневу систему, ані плоди рослин.

Наукова спільнота використовує цей мікроорганізм як «біологічну фабрику» для виробництва фармацевтичних білків, технічних ферментів та біопрепаратів для агрохімічного сектору.

Біологічна активність цих дріжджів спрямована на переробку субстратів у контрольованих умовах біореакторів, що кардинально відрізняє їх від грибкових патогенів, які шкодять врожаю.

Використання Pichia pastoris дозволяє отримувати високоякісні біологічно активні сполуки, які згодом можуть застосовуватися у виробництві екологічно безпечних добрив або засобів захисту.

Для життєдіяльності та росту дріжджів Pichia pastoris необхідні специфічні умови, включаючи наявність метанолу або гліцерину як джерела живлення, що рідко зустрічається у природі у високій концентрації.

Температурний режим для активного розвитку культури становить близько 30 градусів за Цельсієм, при цьому мікроорганізми потребують високого рівня насичення середовища киснем.

На відміну від справжніх збудників хвороб, ці дріжджі не потребують підвищеної вологості повітря або наявності крапельної вологи на поверхні листя рослин для розмноження.

Поширення цього мікроорганізму в природі обмежене екологічними нішами, де присутні специфічні вуглеводні сполуки, а не тканини сільськогосподарських культур.

Сучасна промислова мікробіологія забезпечує повну стерильність процесів при роботі з цією культурою, щоб уникнути контамінації іншими штамами та забезпечити максимальний вихід цільового продукту.