Фітофтороз гороху

Патоген зберігається в ґрунті у вигляді ооспор, які мають товсту оболонку і здатні витримувати несприятливі погодні умови протягом кількох років поспіль.

Життєвий цикл включає фазу утворення зооспор, які потребують наявності крапельно-рідинної вологи для пересування в ґрунтових капілярах до коріння рослин.

Інфекція починається з проникнення зооспор у молоді тканини корінців, після чого гіфи патогена швидко поширюються по міжклітинниках, руйнуючи тканини господаря.

Особливістю Phytophthora pisi є його здатність швидко накопичуватися в ґрунті при монокультурі гороху, створюючи серйозні ризики для майбутніх врожаїв.

Основними ознаками ураження є пригнічення росту та загальне в'янення рослин, які стають помітними ще на етапі появи перших справжніх листків.

Коренева система уражених рослин набуває темного, майже чорного або бурого кольору. Тканини кореня стають м'якими, водянистими та поступово відмирають.

Нижня частина стебла біля поверхні ґрунту покривається коричневими плямами. Згодом ці плями збільшуються, викликаючи перетяжку стебла та подальшу загибель рослини.

Листя на хворих рослинах жовтіє, починаючи з нижнього ярусу, і поступово засихає, що призводить до оголення стебла і зупинки розвитку бічних пагонів.

У разі інтенсивного розвитку хвороби спостерігається випадання рослин на окремих ділянках поля, що утворює характерні осередки зараження.

Головним фактором, що сприяє розвитку фітофторозу гороху, є перезволоження ґрунту, особливо на полях з важким механічним складом та поганим дренажем.

Оптимальна температура для розвитку патогена становить близько 15-20 градусів Цельсія. Саме такі умови часто спостерігаються навесні під час проростання гороху.

Надмірні опади після сівби створюють сприятливе середовище для активного виходу зооспор і швидкого розповсюдження інфекції серед молодих сходів.

Високий рівень кислотності ґрунту та дефіцит поживних речовин послаблюють рослини, роблячи їх більш вразливими до проникнення патогенного ооміцету.

Порушення агротехніки, зокрема висів занадто глибоко або у холодний сирий ґрунт, різко підвищує ймовірність масового ураження посівів.

Фітофтороз призводить до значних втрат густоти посівів, оскільки велика частина сходів гине на ранніх стадіях розвитку через пошкодження кореневої системи.

Рослини, що вижили після первинного зараження, значно відстають у рості, мають слаборозвинену кореневу систему і не здатні сформувати повноцінний врожай.

Захворювання негативно впливає на процес утворення бульбочок, що погіршує азотфіксацію і призводить до зниження загальної продуктивності бобових культур.

На заражених площах спостерігається нерівномірне дозрівання гороху, що ускладнює збирання врожаю та призводить до значних втрат зерна.

Загальна шкодочинність хвороби може призвести до зниження валового збору зерна на 40% і більше, особливо у вологі роки з прохолодною весною.

Основним методом боротьби є дотримання науково обґрунтованої сівозміни, яка передбачає повернення гороху на поле не раніше ніж через 5 років.

Використання якісного протруєного насіння допомагає захистити молоді сходи в критичний період росту від ґрунтової інфекції.

Поліпшення дренажних властивостей ґрунту шляхом якісного обробітку допомагає уникнути застою вологи, що є критичним для розмноження збудника.

• Висівання стійких сортів гороху, районованих для конкретного регіону.
• Оптимізація строків сівби — висів у прогрітий ґрунт зменшує ризик захворювання.
• Внесення калійних добрив для зміцнення імунітету рослин.
• Ретельне знищення пожнивних решток шляхом глибокої оранки.

Застосування фунгіцидів під час вегетації є допоміжним заходом, який найбільш ефективний при появі перших симптомів у вологих погодних умовах.