Довідник · Хвороби

Фітофтороз щириці

Phytophthora amaranthi

Збудником цієї хвороби є ооміцет Phytophthora amaranthi. Цей патоген спеціалізується на ураженні представників родини Амарантові, зокрема різних видів щириці, що є важливим як для сільського господарства, так і для екології.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Фітофтороз щириці

Біологічно Phytophthora amaranthi тісно пов'язаний з вологим середовищем. Його активність базується на утворенні зооспор, які здатні пересуватися у водній фазі, швидко розповсюджуючись між рослинами при дощах чи рясному поливі.

Життєвий цикл гриба включає формування ооспор, які є надзвичайно стійкими до суворих умов навколишнього середовища. Вони можуть залишатися життєздатними в ґрунті протягом тривалого періоду.

Патоген є досить агресивним паразитом, що проникає в рослину переважно через кореневу систему, викликаючи системне ураження, яке поступово переходить у некроз провідних тканин.

Генетична мінливість штаму дозволяє йому адаптуватися до різних сортів амаранту, що робить проблему захисту посівів від цієї хвороби актуальною для багатьох регіонів вирощування культури.

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді бурих, розпливчастих плям біля кореневої шийки. Тканини в місцях інфекції стають м'якими, водянистими та мають характерний гнильний запах.

Рослина поступово втрачає тургор, листя починає жовтіти, а згодом і в'янути, починаючи з нижніх ярусів. Коренева система поступово руйнується, що унеможливлює поглинання поживних речовин.

За умов високої вологості на стеблах та листках може з'являтися ледь помітний білуватий наліт, який є скупченням міцелію з органами спороношення патогена.

На поперечному зрізі кореня або стебла спостерігається чітке побуріння судинних пучків, що свідчить про системний характер поширення хвороби всередині рослини.

Молоді рослини, уражені фітофторозом, часто гинуть на стадії сходів, що призводить до значного зрідження посівів і необхідності проведення повторного пересіву.

Сприятливими умовами для масового розвитку інфекції є тривалий період дощової погоди та висока вологість ґрунту. Оптимальна температура для проростання спор становить від +20°C до +25°C.

Важкі, перезволожені ґрунти зі схильністю до ущільнення створюють ідеальні умови для поширення патогена. Відсутність аерації кореневої зони значно пришвидшує процес гниття.

Порушення агротехніки, зокрема перезволоження під час поливу, сприяє активному пересуванню зооспор у ґрунтовому розчині від хворих рослин до здорових.

Недостатня вентиляція у загущених посівах також сприяє накопиченню вологи на поверхні рослин, що підвищує ризик вторинного зараження через листя.

Залишки інфікованих рослин у ґрунті є головним джерелом інфекції навесні, коли при підвищенні температури ооспори починають активізуватися та вражати сходи.

Головна небезпека фітофторозу полягає у швидкій загибелі окремих рослин та цілих куртин, що призводить до значного зниження густоти посівів та врожайності.

Пошкодження кореневої системи знижує стійкість амаранту до стресових чинників, включаючи посуху чи дефіцит поживних речовин, що погіршує якість врожаю.

Інфекція може швидко поширюватися по всьому полю, утворюючи великі плями відмирання, що робить неможливим отримання очікуваного виходу біомаси чи насіння.

Насіння, отримане з хворих рослин, може бути носієм патогена, що призводить до перенесення хвороби на нові площі при сівбі наступного сезону.

Економічні втрати складаються як з безпосереднього зниження врожаю, так і з витрат на фунгіцидну обробку та агротехнічні заходи з локалізації осередків зараження.

Основним методом профілактики є дотримання сівозміни, що передбачає вирощування амаранту на одному полі не частіше одного разу на 4 роки.

Перед посівом необхідно проводити ретельне протруювання насіння фунгіцидами, що мінімізує ризик ураження сходів на початкових етапах розвитку.

  • Покращення дренажних властивостей ґрунту на ділянці.
  • Використання стійких до хвороб сортів чи гібридів амаранту.
  • Своєчасна боротьба з бур'янами, що можуть бути резерваторами інфекції.
  • Глибока оранка ґрунту для заробки рослинних решток.

Під час вегетації за перших ознак хвороби ефективним є використання препаратів на основі міді, металаксилу або інших специфічних фунгіцидів, дозволених для використання на даній культурі.

Важливо проводити санітарну очистку полів після збирання врожаю, видаляючи всі рослинні рештки, які є місцем перезимівлі патогена.