Філостиктоз гречки

Патоген формує дрібні чорні плодові тіла, відомі як пікніди, які розвиваються безпосередньо всередині ураженої тканини рослини.

В пікнідах утворюється велика кількість конідій, які при потраплянні вологи виходять назовні та поширюються вітром або бризками дощу.

Гриб здатний зимувати на рештках хворих рослин, що лежать на поверхні ґрунту або в його верхніх шарах протягом тривалого часу.

Біологія гриба тісно пов'язана з вологістю повітря, оскільки розвиток спор потребує крапельної вологи на поверхні листа гречки.

Перші ознаки хвороби проявляються у вигляді округлих або неправильної форми плям, що мають різний відтінок від жовтувато-бурого до світло-коричневого.

У міру розвитку плями поступово висвітлюються в центрі, часто набуваючи сірого або попелястого кольору, оточеного темною облямівкою.

Характерною особливістю філостиктозу є поява дрібних крапок-пікнід у центрі плям, що добре помітно при огляді за допомогою лупи.

При масовому ураженні окремі плями можуть зливатися, охоплюючи значну частину листової пластинки, що призводить до її передчасного в'янення.

Ураження часто починається з нижніх листків, поступово поширюючись вгору по стеблу в умовах сприятливої для гриба погоди.

Активний розвиток хвороби спостерігається в періоди частих опадів, туманів та рясних ранкових рос, що забезпечують постійну вологість.

Температурний режим у межах +20…+25°C є оптимальним для швидкого проростання спор та інфікування здорових тканин гречки.

Густі посіви, що погано провітрюються, створюють специфічний мікроклімат, де вологість зберігається довше, сприяючи епіфітотії.

Ослаблені рослини, що відчувають дефіцит поживних речовин або страждають від несприятливих погодних умов, вражаються грибом значно швидше.

Порушення сівозміни сприяє накопиченню інфекційного початку у ґрунті та на рослинних рештках попередніх років.

Хвороба призводить до значного зниження площі зеленої поверхні листя, що безпосередньо впливає на інтенсивність процесу фотосинтезу.

Це спричиняє недорозвиненість насіння, зниження маси тисячі зерен та загальне падіння врожайності гречки на полі.

При сильному розвитку філостиктозу рослини передчасно жовтіють і засихають, що скорочує період вегетації та якісного наливу зерна.

Філостиктоз послаблює імунітет рослин, роблячи їх вразливими до інших комплексних хвороб зернових культур.

Економічні збитки також включають погіршення товарних якостей насіння та втрату його посівних властивостей через неповноцінність.

Ефективним методом захисту є дотримання сівозміни з поверненням культури на поле через тривалі проміжки часу.

Глибока оранка, що забезпечує якісне заорювання пожнивних решток, суттєво зменшує запас інфекції у ґрунті.

Рекомендується використання якісного, перевіреного насіннєвого матеріалу, який не має ознак ураження фітопатогенами.

Регулювання густоти посіву допомагає уникнути надмірної вологості у приземному шарі повітря, обмежуючи поширення гриба.

Застосування фунгіцидів під час вегетації за необхідності дозволяє ефективно зупинити розвиток хвороби в осередках її появи.