Філлахороз злаків

Життєвий цикл гриба характеризується утворенням чорних блискучих стром, які щільно прикріплені до тканин рослини. Усередині цих утворень дозрівають аскоспори, що є джерелом подальшого зараження.

Патоген успішно зимує на рослинних рештках у полі, зберігаючись у формі міцелію та плодових тіл, що дозволяє йому відновлювати активність з початком вегетаційного періоду.

Поширення інфекції здійснюється переважно повітряними потоками, які переносять аскоспори на значні відстані, забезпечуючи масове охоплення посівів у сприятливих умовах.

Біологія цього гриба передбачає тривалий розвиток всередині тканин рослини, тому візуальні симптоми часто стають помітними лише в другій половині сезону вегетації.

Головним симптомом філлахорозу є поява на листкових пластинках та піхвах листків характерних чорних плям — стром. Вони зазвичай мають округлу або видовжену форму та глянцеву поверхню.

Навколо чорних стром часто спостерігається знебарвлення або некроз тканин рослини, що свідчить про глибоке проникнення гіф гриба в епідерміс та мезофіл листка.

Рослини, що сильно вражені філлахорозом, виглядають передчасно засохлими, що суттєво знижує їхню фотосинтетичну активність та загальний стан посівів.

На стеблах та інших частинах злаків гриб виявляється у вигляді щільних, твердих утворень, які не змиваються і міцно тримаються на поверхні рослинної тканини.

• Чорні глянцеві плями (строми) на листі
• Некротизація навколишніх ділянок тканин
• Передчасне пожовтіння та відмирання листків
• Загальне пригнічення росту та розвитку рослин

Розвиток філлахорозу активізується за умови тривалої вологої погоди та помірних температур, які сприяють проростанню спор та їх закріпленню на нових рослинах-господарях.

Загущені посіви, де порушена циркуляція повітря, створюють оптимальний мікроклімат для патогена, дозволяючи йому швидше колонізувати великі ділянки поля.

Недбале ставлення до збирання врожаю та залишення значної кількості соломи на полі створює величезний резервуар інфекції для майбутнього сезону.

Періодичні опади та роси в літній період є критичними факторами, оскільки саме волога поверхня листа є необхідною умовою для зараження грибом.

Поганий агротехнічний фон та виснаження ґрунту можуть послаблювати імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до нападу Phyllachora graminis.

Шкодочинність хвороби полягає у зменшенні площі зеленої поверхні листя, що призводить до падіння інтенсивності фотосинтезу та накопичення вуглеводів у зерні.

При інтенсивному ураженні спостерігається недорозвиненість колоса, що в кінцевому результаті знижує загальну врожайність зернових та якісні показники зерна.

Для кормових злаків філлахороз є небезпечним, оскільки знижує поживну цінність зеленої маси та її придатність для використання в тваринництві.

Постійна наявність гриба в агроценозах призводить до поступового випадання найбільш вразливих видів злаків, що змінює склад травостоїв на луках та пасовищах.

Загальна втрата врожаю може бути суттєвою в роки, які супроводжуються сприятливими для розвитку патогена кліматичними умовами протягом усього вегетаційного періоду.

Дотримання сівозміни з чергуванням культур, які не є господарями для цього патогена, є найефективнішим методом профілактики розповсюдження хвороби.

Глибока оранка з повним перевертанням пласта та ретельна заробка рослинних решток у ґрунт дозволяють суттєво знизити інфекційне навантаження на поле.

Використання сортів злакових, які володіють генетичною стійкістю до ураження Phyllachora graminis, є пріоритетним напрямком у захисті посівів.

Видалення бур'янів злакового типу з узбіч та країв полів допомагає знищити природні джерела інфекції, які можуть бути базою для міграції гриба на посіви.

За потреби, при виявленні перших симптомів на високому фоні розвитку хвороби, можливе застосування фунгіцидів відповідно до регламентів захисту зернових культур.