Фомоз лаванди

Гриб зберігається в ґрунті та на уражених рослинних рештках у вигляді пікнід, що дозволяє йому успішно перезимовувати навіть у складних кліматичних умовах.

Навесні, під час періодів з підвищеною вологістю, пікніди вивільняють конідії, які розносяться краплями дощу, вітром або комахами на здорові частини рослин.

Проникнення гриба в тканини лаванди відбувається переважно через природні отвори або механічні пошкодження стебел, спричинені інструментами чи шкідниками.

Розвиток міцелію всередині провідних тканин рослини призводить до їх поступового руйнування та порушення нормального живлення, що згодом викликає загибель уражених частин.

Перші прояви хвороби помітні у вигляді дрібних коричневих плям на стеблах, які згодом поступово збільшуються, набуваючи витягнутої або овальної форми.

У центрі таких плям можна виявити дрібні чорні крапки — це пікніди гриба. Вони є надійним діагностичним ознакою, що вказує на розвиток фомозу.

У міру розвитку інфекції тканини стебла втрачають тургор, стають ламкими та можуть перегинатися, що призводить до швидкого в'янення верхньої частини пагона.

Листя на хворих гілках стає жовтим, поступово скручується і опадає, значно знижуючи декоративність куща та його продуктивність.

При тривалій вологій погоді на поверхні плям може виступати ледь помітний сіруватий наліт спороношення гриба, що активно поширює інфекцію далі.

Найбільш сприятливими умовами для розповсюдження Phoma lavandulae є висока відносна вологість повітря та часті атмосферні опади протягом вегетації.

Оптимальний температурний режим для розвитку гриба зазвичай становить від +15°C до +25°C, що відповідає активному росту самої лаванди.

Загущені посіви створюють мікроклімат із застоєм вологого повітря, що значно прискорює проростання спор та розвиток некротичних процесів на стеблах.

Поливи дощуванням, при яких вода постійно потрапляє на зелені частини рослини, сприяють швидкому рознесенню інфекції по всій ділянці плантації.

Недотримання норм азотних добрив, що призводить до надмірного розростання зеленої маси, знижує природну стійкість лаванди до патогенних організмів.

Шкодочинність фомозу полягає в ослабленні та загибелі окремих кущів або цілих ділянок, що призводить до суттєвих втрат врожаю ефіроолійної сировини.

Уражені рослини стають менш зимостійкими, що в умовах холодних зим може призвести до масової загибелі насаджень, які були ослаблені хворобою.

Знижується вихід олії з одиниці площі, оскільки хворі рослини синтезують значно менше біологічно активних речовин порівняно зі здоровими екземплярами.

Товарний вигляд продукції для ринку сухоцвітів погіршується, оскільки стебла мають плямистий вигляд і втрачають міцність, ламаючись при збиранні та транспортуванні.

Накопичення інфекції в ґрунті ускладнює подальше вирощування лаванди на тій самій ділянці протягом декількох років, вимагаючи зміни сівозміни.

Основою захисту є використання лише перевіреного та здорового посадкового матеріалу, отриманого з надійних розплідників, де не було зафіксовано осередків фомозу.

Важливо дотримуватися просторової ізоляції та оптимальної схеми садіння для забезпечення належної аерації кожного окремого куща лаванди на ділянці.

Санітарна обрізка, що включає видалення всіх уражених пагонів, повинна проводитися регулярно. Усі зібрані рештки слід негайно спалювати або вивозити з поля.

Застосування фунгіцидів необхідно планувати профілактично або при появі перших симптомів, дотримуючись регламентів використання препаратів на ефіроолійних культурах.

Підвищення імунітету рослин шляхом збалансованого живлення, особливо з акцентом на калійні добрива, суттєво зменшує ризик раннього інфікування.