Фацидіопікноз картоплі

Гриб зберігається у грунті, у залишках рослин та безпосередньо у сховищах, де він може виживати тривалий час у вигляді пікнід — спеціальних плодових тіл.

Інфекція передається через заражений насіннєвий матеріал, а також механічно за допомогою інвентарю та тари, що контактували з хворими бульбами під час сортування.

Патоген має високу здатність до адаптації, активно розвиваючись усередині тканин бульби шляхом розростання міцелію, який поступово заміщує здорові клітини картоплі.

Біологічно гриб схильний до активного спороутворення у вологому середовищі, що створює небезпеку швидкого зараження здорових бульб у межах одного бурта або контейнера.

Зовнішні прояви хвороби починаються з появи невеликих темних плям, що злегка вдавлюються всередину поверхні бульби, нагадуючи симптоми інших сухих гнилей.

У міру розвитку інфекції на уражених ділянках шкірка стає ламкою і розтріскується, що супроводжується появою дрібних, ледь помітних темних крапок — пікнід гриба.

Тканина під ураженою ділянкою набуває темного, бурого кольору, стає сухою та твердою, на відміну від мокрих гнилей, де тканина розм'якшується до стану слизу.

При розрізі бульби чітко помітно межу між здоровою тканиною та ураженою частиною, яка поступово поширюється, перетворюючи внутрішню частину картоплі на суху труху.

Кінцевою стадією ураження є повна муміфікація бульби, коли вона стає дуже легкою, втрачає вологу і не придатна до використання, виділяючи при цьому спори гриба.

Оптимальними умовами для поширення патогена є температура повітря в сховищі від +3 до +10 градусів за Цельсієм, що часто збігається з режимом зимового зберігання.

Висока вологість повітря, яка перевищує 85%, є критичним фактором, що активізує спороношення гриба та сприяє його подальшому поширенню на сусідні здорові бульби.

Механічні пошкодження, отримані при збиранні врожаю або транспортуванні, значно підвищують ризик зараження, оскільки спори гриба легко проникають у відкриті рани.

Погано організована вентиляція в сховищі сприяє створенню мікроклімату з високою вологістю, що є ідеальним середовищем для стрімкого розвитку Phacidiopycnis tuberivora.

Затримка з прибиранням у вологу осінь також сприяє накопиченню інфекції на поверхні бульб ще до моменту їх закладання на зберігання, що значно ускладнює контроль хвороби.

Основна шкода від фацидіопікнозу полягає у великих втратах урожаю під час зберігання, які в деяких випадках можуть досягати понад 40-50% від закладеної маси.

Хвороба часто має прихований характер, тому візуально здорові бульби можуть бути вже інфіковані, що призводить до раптового виявлення вогнищ гниття у великих партіях товару.

Використання таких бульб для посадки є небезпечним, оскільки збудник переноситься у ґрунт, де стає джерелом зараження для наступних поколінь картоплі.

Товарна якість партій картоплі, в яких виявлено фацидіопікноз, суттєво знижується, що обмежує можливості реалізації продукції на ринках та в торгових мережах.

Економічні збитки також включають додаткові витрати на пересортування та видалення інфікованих бульб, що вимагає залучення додаткових трудових ресурсів.

Заходи захисту повинні базуватися на суворому дотриманні технології вирощування та правильному режимі зберігання зі зниженням рівня вологості.

Першочерговим завданням є дезінфекція сховищ та контейнерів перед закладанням нового врожаю, що дозволяє знищити спори гриба, що залишилися з минулого сезону.

Слід максимально обережно проводити збирання картоплі, уникаючи ударів та порізів, а також проводити своєчасне просушування врожаю в лікувальний період.

Видалення хворих бульб під час закладки на зберігання дозволяє попередити масове зараження здорової маси продукції у сховищах.

Дотримання сівозміни та використання лише здорового насіннєвого матеріалу є надійним способом мінімізувати присутність Phacidiopycnis tuberivora на полі.