Пероноспороз гороху

На нижній частині листків, відповідно до розташування плям, утворюється характерний сіро-фіолетовий наліт, що складається зі спорангієносців гриба. Це особливо помітно в ранкові години при високій вологості.

У міру розвитку хвороби уражені ділянки листка стають коричневими, тканини некротизуються, а листки з часом засихають та передчасно відмирають.

Якщо хвороба прогресує, на стеблах та прилистках також можуть з'являтися плями. Рослини стають кволими, припиняють ріст, а в окремих випадках спостерігається їх викривлення.

При сильному ураженні боби формуються недорозвиненими, часто спостерігається передчасне висихання цілої рослини, що значно знижує врожайність зерна.

Збудником хвороби є ооміцет Peronospora viciae, який вражає переважно культури родини бобових. Це облігатний паразит, що живиться живими тканинами рослини-господаря.

Інфекція зберігається у ґрунті у вигляді ооспор, які можуть залишатися життєздатними впродовж багатьох років. Також патоген передається через заражене насіння, де він зберігається у вигляді грибниці.

Під час вегетації гриб поширюється конідіями (спорангіями), які переносяться вітром на великі відстані, заражаючи здорові рослини в межах поля.

Процес зараження відбувається через продихи листків, де після проростання конідій утворюється міцелій, що поширюється між клітинами тканин рослини.

Висока спеціалізація патогена дозволяє йому дуже швидко розмножуватися в сприятливих для нього умовах, захоплюючи все нові ділянки посівів.

Розвиток пероноспорозу стимулюється прохолодною погодою з температурою в межах +12...+16 °C та підвищеною вологістю повітря.

Тривалі дощі, тумани та роси створюють ідеальну водну плівку на листках, яка необхідна для успішного проростання спор гриба.

Загущені посіви, де відсутня належна аерація, підтримують вологість на рівні, сприятливому для інтенсивного спороношення патогена протягом тривалого часу.

Ранні посіви гороху в холодний, перезволожений ґрунт підвищують ризик раннього зараження, оскільки патоген активізується при відносно низьких температурах.

Порушення сівозміни, при якому горох повертається на те саме поле раніше ніж через 4 роки, сприяє накопиченню інфекційного початку у ґрунті.

Основна шкода від хвороби полягає в значному скороченні площі фотосинтезуючої поверхні рослин через передчасне відмирання листків.

Це призводить до зниження накопичення сухої речовини в насінні, що зумовлює щуплість зерна та зниження його маси.

Ураження посівів пероноспорозом негативно впливає на якість насіннєвого матеріалу, знижуючи його енергію проростання та схожість у наступному році.

Рослини, уражені з раннього віку, часто не досягають нормальної висоти, що ускладнює процес механізованого збирання врожаю.

Втрати врожаю в епіфітотійні роки можуть становити значний відсоток, що робить пероноспороз однією з економічно небезпечних хвороб гороху.

Першочерговим заходом є дотримання сівозміни, що дозволяє суттєво зменшити інфекційне навантаження на ділянку.

Використання протруєного насіння високої якості є обов'язковим елементом захисту від передачі інфекції через посівний матеріал.

Застосування фунгіцидів під час вегетації доцільне при виявленні перших симптомів, особливо в роки, сприятливі для розвитку хвороби.

Ретельне обробіток ґрунту та знищення рослинних решток зменшує кількість ооспор, які зимують у полі.

• Вибір стійких до пероноспорозу сортів.
• Оптимальна густота посіву для кращого провітрювання.
• Збалансоване живлення фосфором та калієм для підвищення імунітету.