Накатеа

Патоген зберігається в ґрунті та на залишках рослин у вигляді мікросклероціїв, які мають високу витривалість і можуть залишатися життєздатними протягом кількох років.

Цикл розвитку гриба активується під час затоплення чеків, коли склероції проростають і утворюють конідії, що поширюються за допомогою води та повітряних потоків.

Гриб інфікує кореневу систему та прикореневу частину стебла, проникаючи всередину тканин через природні отвори або механічні пошкодження, завдані шкідниками.

Усередині уражених тканин гриб формує нові склероції, які після завершення вегетації потрапляють у ґрунт, забезпечуючи подальше поширення інфекції в наступних сезонах.

Першими ознаками хвороби є поява дрібних плям темно-коричневого або чорного кольору на піхвах листків, що знаходяться близько до рівня води.

З часом плями розростаються, набувають неправильної форми та починають зливатися, охоплюючи великі ділянки стебла, що призводить до його послаблення.

Характерною особливістю є просвітлення центральної частини плям, тоді як краї залишаються темними, формуючи контрастний малюнок на уражених частинах рослини.

При сильному ураженні тканини стебла стають м'якими та темними через формування чорних склероціїв, які добре помітні при розрізі ураженого стебла.

Візуально хвороба також проявляється через передчасне вилягання рослин, оскільки пошкоджене стебло втрачає свою механічну міцність і не може витримувати вагу волоті.

Розвиток інфекції стимулюється високою вологістю повітря та постійним перебуванням рослин у воді, що є необхідним для успішного проростання склероціїв гриба.

Оптимальною температурою для поширення патогену є діапазон від +25°C до +30°C, що відповідає періоду активного росту рису на заливних полях.

Надмірне внесення азотних добрив сприяє швидкому розвитку хвороби, роблячи тканини рослин менш стійкими до проникнення грибного міцелію.

Загущені посіви та відсутність належної вентиляції повітря в чеках створюють сприятливий мікроклімат для масового розмноження гриба.

Погана циркуляція води та застійні явища на полях значно прискорюють інфікування здорових рослин від сусідніх уражених екземплярів.

Накатеа є небезпечним захворюванням, яке може спричинити втрату врожаю зерна на рівні від 20% до 50% залежно від умов сезону та стійкості сорту.

Хвороба порушує потік поживних речовин до волоті, в результаті чого зерно стає щуплим, недорозвиненим і має низькі товарні якості.

Масове вилягання рослин, спричинене руйнуванням внутрішньої структури стебла, значно ускладнює збір врожаю та підвищує механічні втрати зерна.

Якість посівного матеріалу, зібраного з уражених ділянок, суттєво знижується, що може призвести до проблем під час посівної кампанії в наступному році.

Тривале накопичення збудника в ґрунті обмежує можливість використання поля для вирощування рису протягом кількох наступних років без спеціальної обробки.

Ключовим методом захисту є дотримання сівозміни, що дозволяє зменшити запас інфекції в ґрунті шляхом виключення сприйнятливих культур з полів на певний час.

Після збору врожаю необхідно проводити ретельне знищення рослинних решток та глибоку оранку для зменшення кількості зимуючих склероціїв гриба.

Використання стійких сортів рису є найбільш ефективним способом контролю захворювання, що зменшує потребу у застосуванні хімічних засобів захисту.

Важливо контролювати рівень води в чеках, не допускаючи тривалого застою, та збалансовано вносити азотні добрива для зміцнення імунітету рослин.

• Обробка фунгіцидами з груп стробілуринів та триазолів на ранніх стадіях розвитку хвороби.
• Очищення меліоративних систем для покращення циркуляції води.
• Контроль бур'янів, які можуть бути альтернативними господарями патогену.