Мукорові гриби

Уражені ділянки швидко стають м'якими, втрачають пружність та набувають вираженого водянистого вигляду при розкладанні.

З часом наліт змінює колір на сірий або темно-чорний, що свідчить про дозрівання величезної кількості спор у спорангіях гриба.

З місць ураження часто поширюється різкий неприємний запах, що є наслідком активного розпаду рослинних клітин під дією ферментів.

У запущених випадках відбувається повна деструкція тканин, коли овоч або фрукт перетворюється на рідку масу, непридатну для використання.

Збудниками цієї групи хвороб є гриби порядку Mucorales, що відносяться до підвідділу Mucoromycotina.

Це гриби-сапротрофи, які здатні переходити до факультативного паразитизму при зниженні імунітету або травмуванні рослин.

Гриби мають дуже швидкий цикл розвитку, виробляючи мільярди спор, які легко розносяться потоками повітря на великі відстані.

Міцелій гриба не поділений перегородками, що дозволяє йому дуже швидко поглинати поживні речовини з ураженого субстрату.

Висока пластичність виду дозволяє йому пристосовуватися до різних умов довкілля, що ускладнює повне викорінення гриба.

Критичним фактором для розвитку грибів є висока вологість повітря, особливо коли цей показник перевищує 85 відсотків.

Найкраща температура для росту міцелію та розмноження спор лежить у межах від двадцяти до двадцяти п'яти градусів за Цельсієм.

Відсутність належної вентиляції в місцях зберігання врожаю сприяє застою вологи та стрімкому поширенню інфекції по всій партії.

Пошкодження шкірки плодів під час збору або транспортування створює ідеальні умови для проникнення спор гриба всередину тканини.

Наявність залишків хворих рослин на полі після збору врожаю створює резервуар для інфекції, яка зимує в ґрунті.

Мукорова гниль завдає значних економічних збитків, особливо під час зберігання плодоовочевої продукції в осінньо-зимовий період.

Серед культур, що найбільше страждають, слід виділити томати, картоплю, моркву, яблука та різні види ягід і зернових.

Швидкість поширення хвороби від одного хворого плода до сусідніх настільки висока, що цілі партії можуть загинути за лічені дні.

Окрім втрати товарного вигляду, продукція стає токсичною через виділення грибами специфічних метаболітів у процесі життєдіяльності.

Витрати на сортування та утилізацію враженої продукції значно підвищують собівартість кінцевого здорового врожаю.

Основним методом профілактики є підтримання оптимального мікроклімату в сховищах, включаючи постійний контроль вологості повітря.

Важливо забезпечити ефективну вентиляцію, щоб уникнути випадання конденсату на поверхні овочів та фруктів під час зберігання.

Регулярна дезінфекція приміщень, контейнерів та обладнання для збору врожаю дозволяє суттєво зменшити інфекційний тиск.

Акуратно проведений збір урожаю без механічних пошкоджень плодів є фундаментом для тривалого та безпечного їх зберігання.

• Проведення фунгіцидної обробки посівного матеріалу.
• Дотримання сівозміни для обмеження накопичення спор у ґрунті.
• Видалення всіх рослинних решток з ділянки після закінчення сезону.