Мукорові гриби

Ці патогени зазвичай є сапротрофами, але при наявності пошкоджень тканин рослин швидко переходять до паразитування. Їхній міцелій розвивається дуже інтенсивно, пронизуючи тканини плодів.

Розмноження відбувається спорами, які утворюються у спеціальних спорангіях. Ці спори надзвичайно легкі й розносяться повітряними потоками на великі відстані, колонізуючи будь-який вразливий матеріал.

Біологічною особливістю мукорових грибів є несептований міцелій, що дозволяє їм витримувати несприятливі умови довкілля. Це робить їх надзвичайно життєздатними в різних екосистемах.

Висока швидкість ферментативного розкладу клітинних стінок дозволяє грибу швидко перетворювати тверді овочі на м'яку, кашоподібну масу, непридатну для переробки.

Першим симптомом є поява на поверхні плодів густого, ватоподібного нальоту білого кольору. З часом, у міру дозрівання спор, наліт набуває сірого або чорного відтінку.

Уражена тканина швидко розм'якшується і втрачає свою структурну цілісність. Зона гниття розширюється концентричними колами навколо початкового місця зараження.

При огляді можна помітити, що плоди перетворюються на водянисту масу, яка часто витікає, забруднюючи навколишню продукцію. Специфічний запах гниття зазвичай виражений слабко.

Спорангії у вигляді дрібних чорних крапок на кінчиках гіфів гриба чітко помітні при збільшенні. Це вказує на активне поширення спор у приміщенні чи на полі.

Зараження часто починається з місць механічних травм, слідів від комах або ділянок, де шкірка плоду була пошкоджена під час збору чи транспортування.

Критичним фактором для розвитку хвороби є висока відносна вологість повітря, зазвичай вище 80%. Саме волога середа стимулює проростання спор та ріст міцелію.

Оптимальні температурні показники для розвитку мукорових грибів знаходяться в межах +20…+25°C. Однак ці патогени здатні пристосовуватися до різних температурних режимів.

Наявність ран, тріщин та інших пошкоджень на шкірці плодів є головною передумовою для швидкого проникнення інфекції в глибокі тканини рослини.

Погана вентиляція в сховищах призводить до застою вологого повітря, що створює ідеальні умови для вибухоподібного розвитку грибної інфекції.

Залишки рослинних решток у полі та антисанітарні умови в складських приміщеннях слугують головними резерваторами грибної інфекції протягом міжсезоння.

Мукорові гриби завдають величезних збитків під час зберігання врожаю овочів та фруктів. Вони здатні за короткий час знищити цілі партії товарної продукції.

Особливо вразливими культурами є томати, огірки, суниця, перець та коренеплоди. Втрати врожаю при неправильному зберіганні можуть досягати понад 50%.

Гриб виділяє ферменти, які руйнують клітини, та метаболіти, що погіршують якість та смакові властивості продукції, яка ще не була уражена на вигляд.

Характерною рисою є швидке поширення інфекції від хворих плодів до сусідніх здорових, що призводить до виникнення осередків гниття («гнізд») у контейнерах.

Окрім втрат врожаю, хвороба значно знижує товарну цінність продукції, унеможливлюючи її тривале транспортування та реалізацію через роздрібні мережі.

Найефективнішим методом є суворе дотримання технології збору врожаю, що мінімізує механічні пошкодження плодів та овочів під час збору та сортування.

Забезпечення оптимальних умов зберігання — температури та вологості — з обов'язковим регулярним провітрюванням приміщень є запорукою стримування розвитку плісняви.

Необхідно проводити ретельне сортування продукції перед закладанням на зберігання, видаляючи всі пошкоджені та хворі плоди, що можуть стати осередком зараження.

Дезінфекція складських приміщень, ящиків та іншого інвентарю перед сезоном дозволяє радикально зменшити рівень спорового навантаження в повітрі сховища.

Дотримання сівозміни, вчасна боротьба зі шкідниками та знищення рослинних залишків у полі допомагають зменшити початковий інфекційний запас на ділянці.