Мортіерельоз

Це переважно сапротрофні мікроорганізми, які відіграють важливу роль у мінералізації органічних залишків у ґрунті, але стають патогенними при сприятливих умовах.

Гриби роду Mortierella формують розгалужену грибницю, яка в процесі росту захоплює кореневі волоски, блокуючи процеси поглинання поживних речовин рослиною.

Висока пластичність цих грибів дозволяє їм виживати за несприятливих умов завдяки утворенню стійких спор у ґрунті.

Активний розвиток патогена спостерігається у прикореневій зоні, де грибниця використовує кореневі ексудати як основне джерело енергії для швидкого зростання.

Первинною ознакою захворювання є сповільнення темпів росту рослин, що супроводжується пожовтінням нижніх листків, які поступово відмирають.

Коренева система уражених рослин втрачає пружність, темнішає і стає ламкою, що свідчить про глибокі порушення у тканинах.

На поверхні кореневої шийки та прикореневій частині стебла іноді можна помітити білий або сіруватий наліт, що складається з міцелію гриба.

Рослини виглядають пригніченими, часто в'януть навіть за умови достатнього зволоження ґрунту через втрату функціональності кореневої системи.

• Пожовтіння та в'янення листя
• Коричневий колір коренів
• Уповільнення вегетаційного розвитку
• Наліт на кореневій шийці
• Відмирання дрібних коренів

Надмірне зволоження ґрунту є головним фактором, що сприяє швидкому поширенню мортіерельозу серед сільськогосподарських культур.

Наявність великої кількості неперегнилих рослинних решток у ґрунті створює ідеальне середовище для первинного розмноження та накопичення інфекції.

Температура ґрунту в межах +16...+20 градусів Цельсия стимулює активність спор та проростання грибниці патогенних видів.

Важкі, запливаючі ґрунти з поганою аерацією створюють гіпоксичні умови, які суттєво послаблюють захисні функції кореневої системи рослин.

Порушення сівозміни та систематичне вирощування однієї культури призводить до накопичення високого інфекційного тиску в ґрунті.

Мортіерельоз значно знижує врожайність за рахунок зменшення об'єму кореневої системи та погіршення живлення вегетативних органів.

Через ослаблення імунітету рослини стають більш схильними до впливу інших вторинних інфекцій, що часто призводить до загибелі великої частини врожаю.

Продукція, зібрана з уражених ділянок, має гірші показники якості та придатна лише для обмеженого використання.

Економічні втрати агровиробників пов'язані з необхідністю проведення додаткових обробок ґрунту та ризиком повної втрати посівів на окремих ділянках.

Постійна присутність збудника у ґрунті обмежує вибір культур для сівозміни, що негативно впливає на загальну рентабельність господарства.

Ефективний захист починається з дотримання правильної сівозміни, яка перериває цикл накопичення патогена в ґрунті.

Проведення агротехнічних заходів, спрямованих на покращення дренажу та аерації ґрунту, значно знижує ризик розвитку мортиерельозу.

Використання якісного посівного матеріалу та його передпосівна обробка спеціалізованими фунгіцидами захищає молоді сходи від раннього зараження.

Внесення біологічних препаратів, що містять корисні ґрунтові гриби та бактерії, допомагає створити бар'єр для розвитку збудника у зоні коренів.

Регулярний контроль за станом ґрунту та вчасне проведення розпушування сприяють оздоровленню середовища та стримують розвиток грибкової інфекції.