Гіднангієві
Hydnangiaceae
Сімейство Гіднангієві (лат. Hydnangiaceae) належить до порядку Агарикові. Варто зауважити, що з точки зору фітопатології ці організми не є збудниками хвороб сільськогосподарських культур.
Вміст розділу
Гіднангієві
Найвідомішим представником є Hydnangium pecrae, який функціонує як мікоризний симбіонт, а не як паразит, що руйнує тканини рослини.
Біологічно ці гриби утворюють мутуалістичний зв'язок з корінням певних видів дерев, що сприяє кращому живленню рослини-господаря мінеральними речовинами.
Класифікація цих грибів як шкідливих об'єктів у літературі часто є помилковою, оскільки їхній вплив на життєдіяльність рослин є скоріше корисним.
Дослідження представників цього сімейства дозволяє краще зрозуміти процеси, що відбуваються в ризосфері та впливають на стійкість деревних насаджень.
Зовнішні ознаки включають розвиток специфічних плодових тіл, які зазвичай приховані під шаром опалого листя або верхнім горизонтом ґрунту.
Коріння дерев, що вступають у симбіоз, можуть демонструвати змінену морфологію, наприклад, посилене розгалуження, що є відповіддю на колонізацію.
Під мікроскопом видно щільне сплетіння грибних ниток (гіф) навколо кінчиків молодих корінців, що формує характерний чохол.
У періоди вологої погоди можлива поява спор у ґрунті, що може бути помилково сприйнято як ознака активного патологічного процесу.
Специфічних некротичних плям або гнильних процесів на тканинах рослини, які супроводжували б інфекцію, даним видом не викликається.
Гриби розвиваються переважно в асоціації з певними деревними породами, такими як евкаліпти, що є визначальним фактором їхньої появи.
Сприятливими умовами є висока вологість ґрунту, наявність великої кількості органічних залишків та помірні температури протягом вегетації.
Рівень кислотності середовища (pH) має бути оптимальним для розвитку ектомікоризи, зазвичай це кислі або слабокислі ґрунти.
Достатня аерація ґрунтового профілю стимулює не тільки ріст рослин, а й формування плодових тіл грибів цього сімейства.
Поширення відбувається через міцеліальну мережу в ґрунті, що дозволяє грибу ефективно захоплювати нові зони ризосфери.
Шкодочинність як така відсутня, оскільки ці гриби не пригнічують ріст рослин і не спричиняють втрату врожаю або загибель насаджень.
Небезпека може виникати лише у випадках неправильної ідентифікації, що веде до марних витрат на фунгіциди та порушення ґрунтової мікрофлори.
Вони не викликають ураження судинної системи, не руйнують камбій та не призводять до відмирання пагонів або листя дерев.
Для промислового лісового господарства наявність цих грибів є показником біологічної активності та здоров'я лісової екосистеми.
Слід розрізняти симбіотичні гриби та справжні кореневі гнилі, що завдають економічних збитків лісовим розплідникам.
Заходи боротьби не розроблені, оскільки об'єкт не вважається фітопатогеном і не потребує знищення.
Рекомендується уникати застосування токсичних хімічних сполук, які можуть знищити корисні грибні співтовариства у ґрунті.
Основна увага має бути приділена правильній діагностиці стану насаджень для уникнення помилкових дій агронома.
Підтримання родючості ґрунту та балансу вологи є достатнім заходом для стимулювання природних симбіотичних процесів.
У разі сумнівів щодо стану рослин краще звернутися до лабораторного аналізу, щоб підтвердити відсутність патогенних грибів.